fbpx
життєві історії
Тепер ось знову доводиться кожну копійку рахувати! Такому чоловіку, як твій Ігор, треба було все пробачати і бути мудрішою, донечко! Тобі пощастило лише раз у житті, а я не змогла зачепитися! – не вгамовувалася мама.Так, сама родина мого колишнього з України, з Києва, але вже довгий час живуть і ведуть бізнес в Еміратах. Мама моя готова була закрити очі на все, тільки б солодко спати і смачно їсти

Мама не може мені пробачити розлучення з багатим чоловіком.

– Тепер ось знову доводиться кожну копійку рахувати! Такому чоловіку, як твій Ігор, треба було все пробачати і бути мудрішою, донечко! Тобі пощастило лише раз у житті, а я не змогла зачепитися! – не вгамовувалася мама.

Уже більше року я не спілкуюся з мамою, оскільки я втомилася слухати, яка я нерозумна, що мені пощастило лише раз у житті, а я не змогла зачепитися. Так, не змогла, не така гнучка, щоб прогинатися під чоловіка, коли він поводиться як худоба.

Мама виховувала мене сама, тато пішов, коли я пішла в перший клас. До цього вдома були постійнв сварки. Батько не пив, працював, але мамі завжди хотілося жити на широку ногу. Однак ні батькова, ні її зарплата цього не дозволяли. Звідси і конфлікти. Тато не витримав і втік. Єдине, за що я його звинувачую, це що він не забрав мене з собою.

Мама працювала вчителем в школі, де я навчалася. Це було щось, тотальний контроль, постійне невдоволення оцінками. За словами мами, я її ганьбила. Насправді все було не так критично. Мені ніяк не давалися точні науки, в них я плавала і тонула. Зате в усьому іншому я цілком процвітала. Але мене лаяли за трійки, а не хвалили за п’ятірки.

Після школи я вступила до університету іноземних мов. Мамі вибір не сподобався, але я пройшла на бюджет, тому вона не дуже чіплялася. Курсу з третього я стала підробляти і змогла орендувати квартиру разом з однокурсницею. Дещо вдавалося відкладати на відпустку.

Саме у відпустці я і познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Ігорем. Починалося все з необтяжливо курортного роману, який переріс у стосунки і кохання, а після закінчення мною універу дійшов до весілля. У мого обранця були багаті батьки і свій успішний бізнес. Сама сім’я з України, з Києва, але вже довгий час живуть і ведуть бізнес в Еміратах.

Залицяння Ігоря були дуже красиві, для мене, нерозпещеної подарунками та увагою, все, що відбувалося, здавалося східною казкою. Тоді я вперше побачила задоволеною свою маму. Вона була щаслива, коли дізналася, що я виходжу заміж за багатого чоловіка. Стільки обіймів і поцілунків від неї я не отримувала за все життя.

Ми жили з чоловіком вже приблизно рік. Ігор не відмовляв мені в моїх проханнях, я не знала проблем в грошах, більшу частину часу ми жили в Еміратах. Мама перебралася до нас, але я толком її не бачила, дуже великий будинок, та й вона займалася своїми справами.

Начебто рай, але ставлення чоловіка до мене почало змінюватися не у кращу сторону. Він м’яко віднадив мене від всіх подруг, закрив вдома і, таке відчуття, що і сам почав забувати про мене. То у нього відрядження, то він втомився, то бізнес-зустріч.

Я намагалася бути корисною, радувати свого чоловіка, тримати себе в формі, але увага чоловіка до мене зникла.

Але потім я чекала дитинку, і Ігор  знову став уважний і ласкавий. Я подумала, що все, складний період минув, але чоловіка не вистачило навіть на місяць. Він почав дозволяти собі підвищувати на мене голос, міг штовхнути, замахнутися, сильно стиснути руки. Потім він вибачався і ніби йшло все нормально, але тільки до наступного разу.

Я поділилася проблемою з мамою, але у відповідь почула, що це дрібниці і я повинна просто терпіти.

– Подумаєш, голос підвищив. Всі чоловіки кричать час від часу, нічого страшного. Ти просто себе накручуєш, це гормони, це нормально, – вселяла вона мені по телефону. На той момент вона перебувала в Україні, доглядала за бабусею.

Я терпіла, а на четвертому місяці чоловік мене штовхнув так, що я оступилася і скотилася зі сходів. Дитинку я не народила. Чоловік звинуватив в цьому мене. Я зрозуміла, що краще вже не буде.

Мені залишилося тільки зібрати речі і полетіти додому. Ігоря я попередила, що подаю на розлучення, але на той момент, мені здається, він не дуже мені повірив. Але, повернувшись на Батьківщину, я так і зробила. Чекала підтримки від мами, але натрапила на таку хвилю негативу, що погано стало.

– Один раз в житті у тебе вийшло зробити щось нормально! Заміж вийшла, гарний достаток отримала. Так ні, і тут все треба зіпсувати було! Ах, її штовхнули, вона оступилася! А багатьом гірше! У хрущовках живуть аби з ким! Жила як в раю, чого тобі не вистачало? Взяла телефон і пішла миритися з чоловіком. Хоч на колінах до нього повзи, але щоб все повернула, як було. Або щоб я тебе більше у моїй квартирі не бачила.

Нікому я дзвонити не збиралася. Пішла.

Мене прихистила бабуся, вона стала на мою сторону і сказала, що не можна таке терпіти. Мама намагалася з нею сваритися, щоб вона мене не прикривала, але бабуся її просто виставила зі своєї квартири і заборонила з’являтися, “поки не порозумнішає”.

Я розлучилася з Ігорем, вже майже два роки сама, з мамою не спілкуюся. Вона півроку надзвонювала мені, начебто навіть чоловікові колишньому дзвонила. Але я не хочу спілкуватися з нею. Вона готова була закрити очі на все, тільки б солодко спати і смачно їсти!

У мене зараз є хороший хлопець, Назар, він не хапає з неба золотих зірок, але кохає мене, і я це відчуваю.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page