Теща ходить пузата, ну срамота ж! Дядько чи тітка будуть меншими за племінника! Знайшла собі молодого і ось тепер приїздить до нас в село, від людей соромно. Я б взагалі з нею не спілкувався, але дружина її захищає.
Я одружився на дівчині з сусіднього села, дуже люблю дружину. Жити вона переїхала до мене, у нас малому три роки вже, жінка вийшла на роботу у школу, я працюю в місцевому господарстві.
У мене батьки все життя разом, дуже дружно живуть. Я ними пишаюся і хочу, щоб і в моїй родині так само було. Ми з братом ніколи не чули, щоб вони сперечалися, підвищували одне на одного голос. Зрад у них не було, живуть у повазі, довірі. Все життя трудяться.
Брат мій менший ще з батьками живе, бо у нас різниця аж дев’ять років, а я зі своєю сім’єю живу у хаті, яку успадкував від прабабусі. Мої батьки ремонт допомогли зробити, одним словом, все добре.
Аби не теща!
Вона вже давно була розлучена, коли ми з дружиною познайомилися. То сходилася з кимось, то розходилася.
На наше весілля я попросив дружину, щоб вона свого чергового кавалера не приводила. І правильно зробив, бо вона з ним і розбіглася через кілька місяців.
Якийсь час сама була, а це півтора роки тому зустріла таки якогось мужика, розписалися вони. Переїхала до нього в райцентр у квартиру. І ось, маємо: чекають вони дитину!
Теща ходить пузата, ну срамота ж! Дядько чи тітка будуть меншими за племінника! Знайшла собі молодого і ось тепер приїздить до нас в село, від людей соромно. Я б взагалі з нею не спілкувався, але дружина її захищає, говорить, що мама, нарешті, щаслива, знайшла своє щастя. Їй всього 48, чому б ні?
Всього 48! Вже онуків пора няньчити, а не з пузом ходити! А як він ще її потім покине? Моя мама, на приклад, саме за це переживає. Ну на чию голову тоді теща зі своєю дитиною? Правильно, на нашу, нам їй допомагати прийдеться, а якщо що з нею?
Одним словом, не думає наша теща головою, зовсім не думає… Який приклад для нашого сина?
З дружиною конфліктувати не хочу, тому й терплю її іноді в гостях, а так би – то гнав поганою мітлою з двору.
Автор – Микола К.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- Вже було назначено дату весілля, ми з Лесею вирішили побратися 25 листопада. І раптом батько запрошує мене в ресторан на вечерю, сказав, аби я прийшов сам для серйозної розмови. Виявляється, в моїй родині є таємниця. І як тепер бути – я не знаю. Батько хоче вписати його у спадок
- Коли всі гості розійшлися до мене на кухню зайшла свекруха і давай усіх наших друзів хвалити, а ось на мене “болото лити”. – Ти себе взагалі в сукні хоч іноді бачиш? Ти ж жінка! Та на Маринку любо глянути! – З того моменту зчинилась “буря”. Навіть не знаю, чим би все це закінчилось, якби не втрутився чоловік. Тепер Олена Василівна чекає від нас вибачень. – Ну-ну, побачимо ще, до кого ви звернетесь, коли потрібно буде з Вікусею посидіти!
- В неділю мама нас усіх запросила до себе на піцу. Ми сиділи, багато розмовляли, але згодом я помітила одну “цікавинку”. Річ у тім, що мама ставитися до моєї доньки так, як ставилася до мене в дитинстві. – Любі мої, ходіть сюди з книжечкою і по черзі покажете мені, як ви читаєте!, – сказала вона моїм племінникам. – Розумнички! Ви заслуговуєте на гарні подарунки від Миколайка, – сказала вона їм. А моєї Емілії для неї ніби й не існувало, хоча в тої чимало талантів!
- Коли чоловік вже був лежачий, наша дочка єдине чим допомогла, так це купила ортопедичний матрац. При першій же можливості Леся наголошувала на його ціні. Грошима на лікування скидалися всі, окрім рідних дітей, але я мовчала. І ось вже який час, як мого Гриші не стало. Матрац цей чищенню не піддавався, тому я його відправила на горище. І ось коли я Лесі пожалілася на спину, та мені сказала його зняти і лягати спати. Певне таких дітей, як в мене, ні в кого нема. Сльози так і линуть через обіду!
- Поки мама ходила з Дмитром Павловичем на каву, чи в театр і кожен платив сам за себе, я була спокійна. Але місяць тому моя майже сімдесятилітня мама вмовила “коханого” поїхати на екскурсію до Польщі. Той грошей не мав, і мама не придумала нічого кращого, ніж оплатити тур самостійно. Брат просто сміється, і каже дати мамі спокій, але я бачу, як той чоловік її просто використовує. Коли вона залишиться без копійки, хто її доглядатиме?