Дружина у мене з села Київської області, але ми разом навчалися в столичному університеті, я на економічному, вона на архітектурному. Зустрічалися з четвертого курсу, потім почали жити разом.
У мене був деякий стартовий капітал, подарований батьком на завершення університету (тато з мамою розлучені). А потім ми з Соломією поїхали на два роки на заробітки і по поверненню купили собі трикімнатну квартиру у передмісті.
Одружилися. Працюємо. Народився синочок Захар.
І ми перестали щось встигати. Не так вже й багато заробляємо, щоб на няню витрачатися, але в той же час, коли малому було півтора роки, Соломія вийшла на роботу за спеціальність в архітектурну фірму, їй стали довіряти і пропонувати гарні проекти. Вона пропадала на роботі, я теж, малого в дитсадочок відправили, вдома нічого не встигали.
Раптово не стало тата дружини, і ось після цього визріло рішення: забрати маму Соломії до нас, а будинок в селі під дачу тримати.
Так і зробили. І не жалкуємо.
Теща кругом навела лад. Тепер і прибрано, і їсти наготовлено, і порядок кругом, і речі прасовані. Дружина встигає проекти свої робити, з малим є, кому після садочку займатися. Одні плюси.
От тільки одне мене смущає в поведінці тещі, я не знаю, чи це нормально.
Справа в тому, що Роза Павлівна швидко адаптувалася в столиці, друзів і подруг завела. В неї було тут, виявляється, багато знайомих, бо вона якийсь час і навчалася, і працювала по молодості в Києві.
Так ось. Варто мені заїхати додому серед робочого дня, або ввечері раніше повернутися, або буває таке, що я в офіс всього на дві години їду, а потім решту дня працюю з дому – завжди я або ми з дружиною застаємо тещу дома не саму, а в компанії якоїсь подруги, знайомої, приятельки або одразу кількох таких подруг. Вони собі каву на кухні або у вітальні попивають, спілкуються, Захарчик в цей час або в садочку або тут, з ними. Це не кожного дня, звичайно, але досить часто, на тиждень кілька разів теща влаштовує у нас в квартирі ось такий «салон», збирає душевну компанію своїх приятельок.
Наче нічого й такого, але мені не дуже подобається, що у нас в квартирі постійно якісь чужі люди, роздивляються, як ми живемо. Найцікавіше, що теща навіть дозволу не питала у нас – запрошує своїх дам як до себе додому. Дає їм мої і дружини капці взуватися, розпоряджається нашим посудом і таке інше.
Не дуже це приємно, якщо чесно. Навіть не знаю, нормально це, чи ні, коли в твою оселю весь час водять незнайомих тобі людей. Ну ходіть ви в кафе там, парки, навіщо вона збирає їх у нас вдома?
Пробував поговорити з Соломією, але вона дуже вдячна мамі за допомогу з малим і по господарству, тому готова на все закрити очі. Я теж розумію цінність тещиного вкладу в наше життя, але оці її посиденьки в нашій квартирі з подружками – ну якось це мене смущає.
Сказати тещі? А якщо образиться, почнуться сварки в родині? Чи мовчки терпіти посиденьки цих всіх незнайомих мені тіток в моїй квартирі та ще й в моїх капцях?
Спеціально для Ibilingua.com.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
