fbpx
життєві історії
Теща відразу зрозуміла, що у мене хтось з’явився. Вона поділилася цими думками з моєю дружиною, але та лише розреготалася: «Та кому він такий потрібен?» Такий? Адже вона сама зробила мене «таким»

Я був підкаблучником. Моє слово в родині нічого не значило. Мої діти мене ні в що не ставили. У мене не було своїх грошей: всю зарплату я віддавав дружині, і грошима розпоряджалася вона, під мудрим керівництвом тещі. За матеріалами

А я просто хотів робити свою дружину щасливою. Поступався в дрібницях, щоб їй було приємно. Заради смачного борщу і відсутності головного болю у подружжя, я поступався все частіше і частіше.

Я не зміг дати ім’я моїм дітям. Я їздив на машині, яка мені не потрібна. Працював на високооплачуваній ненависній роботі. Як я до цього докотилася? Коли моя така щаслива від дрібних поступок, дружина перетворилася на тиpана?

Я повинен був випрошувати свої ж гроші на особисті потреби. Так я і жив протягом останніх 13 років. В той день я не хотів йти додому. Ноги самі понесли мене в парк. – Чоловік, вибачте, Ви мені не допоможете? На лавочці сиділа жінка років 30 з туфлею в руках. – У мене зламався каблук. Ви не могли б віднести туфлю в терміновий ремонт? Я заплачу.

Я так звик не відмовляти жінкам, що взяв туфлю, відніс в ремонт і, дочекавшись ремонту, повернувся назад. – Дякую! Ви – справжній лицар, не кинули даму в біді. Ось візьміть. Вона простягла мені гроші, я відмовився їх брати.

– Мене Лариса звуть. Ходімо, я хоча б пригощу свого рятівника кавою. Ми пішли в кафе, сиділи, розмовляли. Я, вперше за довгий час, відчув себе чоловіком. Ми домовилися зустрітися через тиждень. Так я почав зрaджувaти своїй дружині.

Читайте також:ЦEЙ ВІДМІННИЙ І ЗДОРОВИЙ ПЕРЕКУС НЕОБХІДНО ЇСТИ ВCIМ, ОСOБЛИВО ЯКЩО ВИ СТАРШЕ 50 РОКІВ! ПРOЯВЛЯЙТЕ ТУРБОТУ ПРО СЕБЕ, ЗАСТOСОВУЙТЕ НАТУРAЛЬНІ ЗАСОБИ І БУДЕТЕ ЗДOРОВІ!

Я перестав звертати увагу на причіпки дружини і тещі, на неповагу дітей. Я з нетерпінням чекав зустрічей з Ларою. Лариса була вдoвoю, вона одна ростила дочку. Іноді ми ходили гуляти втрьох. Вони жили небагато, тому я взяв на роботі ще пару проектів, щоб допомагати коханій жінці. Я зовсім перестав з’являтися вдома, перестав віддавати всю зарплату дружині.

Я просто не слухав її крuки, думки були зайняті зовсім іншим. Теща відразу зрозуміла, що у мене хтось з’явився. Вона поділилася цими думками з моєю дружиною, але та лише розреготалася: «Та кому він такий потрібен?» Такий? Адже вона сама зробила мене «таким».

Таким безсловесним, зручним для забезпечення потреб її самої і дітей, яких я не хотів. Я зважився піти від дружини. Залишив їй квартиру, машину і подав на розлучення. Навіть на суді, коли нас розводили, вона не вірила що я налаштований серйозно.

Після розлучення вона плакала. Казала, що все буде по-іншому, що все усвідомила. Було вже пізно. Всі почуття, що я відчував тепер до вже колишній дружинu, вона сама ж і знищила. Діти мене остаточно зненавиділи. Вони дзвонили мені тільки тоді, коли треба було щось купити. Мені стало все одно. Лариса чекає від мене дитину, ми вирышили одружитися. Для всіх родичів я тепер козел, який кинув дружину з 2 дітьми. Ну і що. Зате тепер я – чоловік, а не ганчірка.

Фото ілюстративне, з відкритих джерел

facebook