Тетяна з цивільним чоловіком – типова київська пара з тих, що понаїхали, живуть у цивільному шлюбі і працюють цілодобово.
Щоправда, поки Остап на одній роботі ставив поцуплений у Гейтса софт, а на другий тягнув кабелі для всіх спраглих інтернету – вона встигла стати головним редактором у відомому медіа-холдингу і вже прораховувала варіанти, як стрибнути на сходинку вище.
А ще Таня прораховувала іпотеку, адже у неї має бути своя квартира в центрі і постійна прописка повноправного жителя столиці з усіма благами, що випливають з цього факту. Частину суми на перший внесок вона накопичила сама, ретельно відкладаючи свою квартальну премію і компенсацію за невикористану останні три роки відпустку, іншу частину давали її батьки.
Але все одно для повної фінансової впевненості в майбутньому Тані чогось не вистачало. Успішного чоловіка поруч?
Грошей у Остапа на майбутню «сімейну» нерухомість не було. А вкладатися сама вона сенсу не бачила, та й важко це. І їй прийшла в голову ідея: «Давай візьмемо грошей на перший внесок у твоїх батьків?».
Краще б вона в той день проспала, чи терміново на роботу її викликали, нехай би всесвітній потоп трапився – але тільки не ця думка: «А познайом-но, котику, мене з твоїми батьками, для початку…».
Минув місяць.
Рідне село Остапа зустріло їх доброзичливим дощем і непередаваним ароматом сіна й рогатої худоби. Майбутні родичі жили у великому, в два поверхи, красивому дерев’яному будинку. На подвір’ї стояв новенький трактор і безліч великих значних агрегатів. Прикинувши приблизну вартість всього цього нею майна, Таня подумала: квартирі в Києві бути! І з непідробною радістю потупцяли вони до будинку майбутньої рідні.
– А навіщо вам ця квартира? Дався вам цей Київ, – з місцевоюговіркою дивувалася кандидатка в Таніни свекрухи Ольга Степанівна, – У нас он домина яка, всі помістяться!
Таніна мрія про трійку на Подолі зіщулилася до однушки десь на Троєщині. Родичі явно не планували допомагати синові на квартиру десь там, в далекій столиці. Але цим в той день ніяк не могло обмежитися:
– Тато приїхав! – кинувся до Таніного чоловіка якийсь хлопчик років восьми-дев’яти…
Про існування сина Тані нічого не було відомо. Втім, її чоловікові, як виявилося – теж. Під крики сімейних розбірок, хто, де і коли, кому і з ким, таня зібралася і поїхала на вокзал.
Її майбутня іпотека не терпіла аліментів, а квартира – «лівих» спадкоємців. Крапка.
– А знаєш, що найцікавіше? – обурено тараторила Таня в Києві подрузі, коли вони сиділи за столиком кафе. – Він же мене потім ще і меркантильною назвав. Нормально, га?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
