Тетянко, яка ж я щаслива бачити тебе в білій сукні. Ти просто сяєш, – сказала я дочці на весіллі, яке оплатив мій новоспечений зять. Насправді, Олександр мені не сподобався з першого погляду, але після того, як він за нею доглядав і навіть звозив в Париж, я змінила свою думку. Пів року тривало її щастя після весілля. На дочку важко дивитися. Я не знаю, як маю заставити Таню переступити через все і продовжити жити  

– Тетянко, яка ж я щаслива бачити тебе в білій сукні. Ти просто сяєш, – сказала я дочці на весіллі, яке оплатив мій новоспечений зять. Насправді, Олександр мені не сподобався з першого погляду, але після того, як він за нею доглядав і навіть звозив в Париж, я змінила свою думку. Пів року тривало її щастя після весілля. На дочку важко дивитися. Я не знаю, як маю заставити Таню переступити через все і продовжити жити

Коли мені було двадцять, на світ з’явилася моя донечка Тетянка. Ми з чоловіком були щасливі. Але цей період тривав недовго. Мирона раптово не стало, і я залишилася одна виховувати Тетянку. Я втратила свою половинку.

Я зі всім впоралася лише з допомогою батьків. Я не знаю, як би було без їх підтримки. Вони забирали донечку після занять і вона чекала в них, поки я не повернуся з роботи.

З Тетянкою ми з дитинства пов’язані. Таня змалку була тихою дитиною, з нею легко спілкуватися. Ми про все домовилися і, можливо, завдяки її характеру у нас склалися бездоганні стосунки.

Ми із задоволенням проводили час разом, а коли були гроші, то подорожували. Тетяна вчилася в іншому місті в університеті, але на вихідні їздила додому.

Вона довго не мала партнера і всі вихідні проводила зі мною вдома.

Після закінчення навчання вона влаштувалася на роботу, де й познайомилася з Олександром. Він був клієнтом банківської установи, де працювала Тетянка. Олександр був на кілька років старший за Тетянку і з першої зустрічі здався мені не дуже.

Він був занадто самовпевнений, як на мій смак. Але Тетянка була щаслива з ним, тому я намагалася бути найкращою потенційною тещою в світі.

З часом я змінила свою думку про Олександра. Він дуже багато приділяв Тетяні часу і уваги. Коли був її день народження, він запросив її до Парижа на довгі вихідні, і під ялинкою Тетянка розгорнула подарунок із розкішною сумочкою.

Він також дарував мені приємні подарунки, наприклад, парфуми чи сертифікат на масаж. Кожен раз, коли вони приходили до мене в гості, вони приносили мені подарунковий кошик із закусками. “Ну, Олександре, ти знаєш чим мене ощасливити”, – щоразу я сміялася.

Я не здивувалася, коли молоді сказали, що планують весілля.

Все святкування було розкішним. Все на себе взяв Олександр. Ми ледь не тиждень святкували весілля. На моїй Тетянці була дорогуща сукня, яку також оплатив зять. Тетянка сяяла і плакала від щастя в мене на руках після церемонії: “Мамо, я неймовірно щаслива”.

Але щастя тривало навіть не пів року. Мій “дорогоцінний” зять “знюхався” зі своєю секретаркою, і про це дізналася Тетянка… В мене було таке відчуття, що він все спеціально так зробив, щоб розлучитися з нею. Він не просив пробачення і другого шансу. Мені взагалі дивно, для чого було тоді це весілля.

Моя дочка виїхала з квартири Олександра і підписала заяву на розлучення, яку їй приніс адвокат Олександра. Вона потроху звикала до свого нового статусу.

Від пережитого вона замкнулася в собі, а найбільше її турбувало те, що Олександр навіть не вибачився перед нею. Він холодно відмахнувся від закидів Тані і продовжив з нею справу лише через адвоката. Тетяна спілкувалася зі мною тільки телефоном. Через два місяці мені вдалося вмовити її відвідати. Я плакала, дивлячись на неї. На Тетянку важко було дивитися.

Ми довго спілкувалися і Тетянка домовилася, що піде до спеціаліста і пройде певні обстеження. Я вже три місяці доглядаю за дочкою. Вона не посміхається, і постійно заплакана. Я твердо вірю, що час все лікує. Я намагалася додзвонитися до Олександра, але він не відповів.

Мені шкода, що моя донька впала зі своєї щасливої ​​хмаринки на саме дно. Мені неприємно, що її перше кохання закінчилося таким розчаруванням.

Я підтримаю її, щоб вона не пішла тою ж стежиною, що і я. Щоб не відмовилася продовжувати жити і насолоджуватися. Щоб вона знайшла іншого партнера і вірила, що кохання для неї не перестало існувати. Я не могла цього зробити, і сьогодні я знаю, що зробила помилку в цьому напрямку.

Як мені ще допомогти донечці? Які слова підібрати, щоб її розвеселити?

Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!