Коханий чоловік не вірить, що я не хочу дітей, а я дійсно вже «нанянчилась»
У наших батьків нас було четверо. І я з них – найстарша. Як це часто і трапляється – всі турботи і відповідальність за наступних дітей лягала на мене.
Я ж хотіла звичайного дворового дитинства. Гуляти з подружками, хуліганити, скакати на скакалці, бігати від хлопчаків… Та багато чого ще.
Але все моє дитинство і юнацтво пройшли в пелюшках, годуванні малюків, пранні, прасуванні та прибиранні в квартирі.
Народжували батьки для себе, а няньчила я.
Такий стан справ мені дуже не подобалося. Але батьки все це аргументували дуже просто: вони-то на роботі цілими днями, заробляють гроші. А я старша в сім’ї, тому маю допомагати. А інакше- який від мене толк.
Своїх братів і сестер я любила. Але не любила нянчити їх я.
Це був не мій вибір – народжувати їх. Але я розуміла, що моїм батькам не впоратися без моєї допомоги. Тому я знову і знову змінювала пелюшки, прала їх, гладила, прибирати в будинку. І все це – бігаючи до малюка за кожном його покликом.
І ось я виросла. І зрозуміла, що маленьких дітей я нанянчилась на своєму віку досить.
Я зрозуміла, що в мені одна думка про пологи і перші роки малюка викликає безмежний жах. Я не хотіла витрачати свої роки на пелюшки, памперси, пляшечки та інше.
І ось я зустріла чоловіка – Рому. У Роми за плечима вже був один шлюб. З дружиною вони розлучилися. У них є спільний син.
У вихованні дитини він взагалі ніяк не бере участь, фінансово їм не допомагає. З сином бачиться дуже рідко.
Його колишня дружина після їхнього розлучення вдало вийшла заміж за дуже багатого чоловіка. Тому офіційно відмовилася від аліментів та інших виплат.
Загалом, Рома дуже підходив мені в ролі чоловіка. Здавалося б, ідеальний партнер для мене.
Ми вже марили весіллям і радощами спільного життя. Як тут я запропонувала познайомити його зі своїми батьками. І він з радістю погодився.
У призначений день і призначену годину я чекала його в батьківській квартирі. Він прийшов заздалегідь.
Тільки ось батьків я забула попередити, що Рома не дуже радісно ставиться до дітей. Точніше, зовсім їх не хоче.
Тому весь вечір мої батьки кружляли і співали над нами, про те, яка ми чудова пара, і що у нас будуть найкращі, найкрасивіші і чудові онуки на світлі.
Мої старі вже давно мрію няньчити онуків… Ось тільки я не хочу дітей. Я своє вже від няньчила.
Але тепер Рома думає, що я теж дуже хочу дітей. Він упевнений, що я його весь цей час просто обманювала. Боїться, що я можу спеціально завагітніти від нього. Тому на повному серйозі хоче розлучитися. Каже, що перемкнуло всередині нього щось. І його почуття до мене не такі, як раніше.
А мені прикро. Прикро від того, що людина, яку я довгий час вважала рідною і близькою, не вірить мені і думає, що я йому брешу.
Спочатку батьки забрали своїми дітьми у мене дитинство. А тепер через їх бажання побавити онуків, я втрачаю коханого чоловіка.
Автор – Аліна М.
Текст, заголовок, головне фото відредаговані творчим колективом видання Ibilingua.com.
Фото – з відкритих джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!