Коли ми з чоловіком тільки вирішили з’їхатися, я була дуже здивована пропозицією його мами.
– Я сама з донькою живу, з дитиною їй допомагаю. Моя квартира – пустує. Навіщо вам гроші витрачати, знімати? Заїжджайте і живіть, ось ключі.
Поліна Олександрівна, посміхаючись, вручила нам в’язку ключів. Варто було нам розпрощатися з жінкою, як чоловік одразу сказав:
– Ми туди не поїдемо.
– Чому? – поцікавилася я.
– Оля, мама не просто так до моєї сестри переїхала. У неї борг за квартиру. Там немає гарячої води і електрики. – пояснив чоловік.
– Ну і що? Оплатимо, підключимо.
Тим більше, ти сам говорив, що у твоєї мами фінансові труднощі. Міг би і допомогти мамі з оплатою комуналки.
– Я і допомагав!
Я кожен місяць їй гроші давав, щоб мама за квартиру платила. А вона ці гроші моїй сестрі віддавала, на дитину. Чому я повинен знову платити за те, що вже оплачував? – обурився чоловік.
Читайте також: -Мамо Людо, – а якщо я не зможу на одні п’ятірки вчитися, ти мене назад здаси?
– Оля, зрозумій: чи варто нам туди заїхати і все підключити, як мама відразу туди повернеться. Ми знімемо квартиру, це більше не обговорюється.
– Все зрозуміла. Ключі тільки мамі своєї віддай назад. З доводами чоловіка я погодилася – йому свою маму краще знати.
Ми знайшли симпатичну однокімнатну квартиру, віддали заставу, оплатили за перший місяць і заїхали.
Через два тижні почалося «промацування грунту». Мені написала зовиця: «З телефону сидиш? Світло підключили чи що? Молодці! » .
Відразу після цього, чоловікові зателефонувала Поліна Олександрівна:
– Синку, у нас воду гарячу відключили. Ми сьогодні ввечері митися до вас приїдемо.
– А ти звідки нашу адресу знаєш? – запитав чоловік.
– Як звідки? – здивувалася свекруха.
– Я там майже все життя прожила!
– Ой, мам, забув тобі сказати – ми з Олею квартиру зняли. Я тобі ключі від твоєї квартири завезу днями. Прости, зовсім з голови вилетіло.
– Тобто, у мене вдома все так же немає ні світла, ні гарячої води? Я правильно зрозуміла?
– Так, мамо, ти все правильно зрозуміла.
– Ну що ж. Все з твоєю дружиною зрозуміло, – сказала Поліна Олександрівна і кинула трубку. Ми з чоловіком здивовано переглянулися.
Так, розмову я чула – поруч з чоловіком на дивані лежала, ми кіно дивилися. А динамік біля телефону – гучний.
На наступний день, чоловік відвіз свою матір ключі від квартири. А повернувся весь засмучений.
Від питань відмахувався, вечеряти виявився, відразу спати завалився. «Я так і знала, що ти маму з братом посварити хочеш, тварюка ти остання» – нове повідомлення від сестри чоловіка нічого не пояснило, а все тільки заплутало.
Я поговорила з чоловіком. Він відповів коротко:
– Вони вирішили, що не хочуть тебе приймати. Після цього, я майже три роки не бачила ні свекруха, ні зовицю. Чоловік заборонив їм приходити до нас додому і не брав мене з собою до них в гості. Два місяці тому я нapoдила доньку. І ми готувалися до «каші».
Вирішено було запросити хресних дочки і моїх батьків, а мама і сестра чоловіка були під питанням. Випадково я почула, як чоловік розмовляв по телефону. Як я зрозуміла – зі своєю мамою.
– Тільки спробуй мені дружину засмутити! Тільки ляпни що-небудь! Ноги твоєї в моєму будинку не буде, зрозуміла? Так, треба буде – і внучку бачити не будеш, – вимовляв чоловік своєї співрозмовниці.
Ми накрили стіл, нapoдила нашу красуню і стали чекати гостей. Родички чоловіка запізнилися. Його сестра прийшла зі своїм 6-річним сином.
Вони вручили нам подарунки на «кашу» – 4 баночки дитячого сирка і крем під підгузник, половинку тюбика.
– Це ще після мого Вадьки залишилося, хороший крем! – кивнула мені зовиця.
А свекруха зі мною навіть не привіталася – відразу повз пройшла, до ліжечка, де спала її внучка. Розмова за столом не клеїлася – зовиця зі свекрухою переморгувались і постійно перешіптувалися.
Варто було кому-небудь з гостей побажати щастя-здоров’я нашої дівчинці, як вони пирскали зо сміху.
А коли моя мама вручила свій подарунок – гарне платтячко і набір косиночек, свекруха скривилася і сказала:
– Я б для своєї внучки теж розорилася. Шкода, що у мене тільки один онук. Відразу після цих слів, мій чоловік підійшов до своєї мами, взяв її під лікоть і ласкаво сказав:
– Мамо, тобі пора.
І тут свекруха прорвало. Як вона мене, виявляється, ненавидить. Вона кричала, що через мене вона все ще живе у дочки і не може повернутися до себе додому.
Тому що кілька років тому саме я заборонила її синові оплачувати ті борги. І вони до цього часу не погашені, уявляєте?
Поліна Олександрівна кілька років пестить і плекає цю надуману образу. І саме тому – внучка їй не внучка. Чоловік вивів свою волаючи мати з нашого будинку.
– Не хвилюйся, більше вони тут не з’являться. Я дав мамі шанс, але вона його благополучно прос..ла. – обняв мене чоловік. Не розумію, чому у свекрух завжди у всьому винні дружини їх синів?
