fbpx

Тільки у Василя вихідний з’являється, Валентина Іванівна йому телефонує, бо їй потрібна допомога. То розетку поміняти, то шпалери привести з магазину. Я все розумію, але це вже занадто. Після наступного такого “прохання” я не витримала і сказала по телефону свекрусі все, що я про неї думаю. – Він вам що, безкоштовна робоча сила? Хочете його бачити – платіть. Ви ж знаєте як нам скрутно живеться

Тільки у Василя вихідний з’являється, Валентина Іванівна йому телефонує, бо їй потрібна допомога. То розетку поміняти, то шпалери привести з магазину. Я все розумію, але це вже занадто. Після наступного такого “прохання” я не витримала і сказала по телефону свекрусі все, що я про неї думаю. – Він вам що, безкоштовна робоча сила? Хочете його бачити – платіть. Ви ж знаєте як нам скрутно живеться.

***

В одній знайомій родині син одружився. Трохи пізніше молоді придбали квартиру і з’їхали від матері. Стали обживатися.

Тільки от не подобається невістці, що мати постійно до сина звертається з проханням про допомогу. Ні, не матеріальною. А в справах.

Наприклад, сходити разом в магазин, щоб привезти вибрані нею шпалери – жінка ремонт затіяла. Розетку подивитися. Шафу пересунути. Полку повісити. І так далі. Тобто там, де сама впоратися не може.

Якщо спочатку Юля мовчала, то з часом (після народження первістка) посмілішала – і стала своє обурення по телефону матері висловлювати.

Подзвонить, і давай на підвищених тонах розмовляти – Василю ніколи, перестаньте надзвонювати, викликайте майстра, що, безкоштовну робочу силу знайшли? Так, так, саме цю фразу вона одного разу вжила.

Валентина Іванівна після таких слів в сльози. Через тиждень в себе прийшла, мучилася, переживала.

Зайвих грошей у неї немає, на шиї у дітей не сидить, зрідка і їм підкидає по чуть-чуть. Але на майстрів витрачатися не готова. І сторонніх додому кликати не хоче.

Каже, що, невже я мало добра синові зробила? Що йому, дуже важко раз-два на місяць допомогти приїхати? Не за тридев’ять земель живе. Зате хоч зайвий раз побачимось. Люблю ж його.

Ситуацію розповідаю зі слів матері, так як саме вона ділилася образою.

Але чоловікові про свої розмови, по всій видимості, ні та, ні інша не доповідають. У всякому разі, мати йому нічого не говорила.

Мені здається, що якби до сина довели зміст розмов, то він дружину б спинив.

А як вам здається, повинен син допомагати мамі? Або нема чого їй з проханнями звертатися?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page