fbpx
життєві історії
Тітка Анна запросила нас на свої іменини. Їхати до них не далеко. В них свій великий будинок, тому коли нам пультом відкрили ворота, з порогу на нас дивилася бабуся, з якою ми вже певний час не спілкувалися. Мама з татом не думали, що вона також там буде, інакше б ніколи не погодились на цю поїздку

Тітка Анна запросила нас на свої іменини. Їхати до них не далеко. В них свій великий будинок, тому коли нам пультом відкрили ворота, з порогу на нас дивилася бабуся, з якою ми вже певний час не спілкувалися. Мама з татом не думали, що вона також там буде, інакше б ніколи не погодились на цю поїздку.

У дитинстві, коли я була маленькою дівчинкою, багато для мене було незрозумілим. Я дуже любила свою бабусю, прямо обожнювала її. І мені ставало дуже сумно, коли доводилося прощатися, я навіть плакала. Я довіряла їй усі свої таємниці, розповідала про що мрію. Вона заміняла мені найкращу подругу, була для мене найдорожчою людиною.

Але одного разу сталося щось дуже неприємне. Мої батьки сильно з нею посперечалися і припинили зв’язки. Бабуся більше не приїжджала до нас, і ми перестали спілкуватися. У нашому будинку про неї більше не згадувалося, а я перестала отримувати від неї подарунки та домашні смаколики.

І якось в грудні стався непоправний казус. Тітка Анна, мамина рідна сестра, запросила наше сімейство до себе на іменини. В них великий заміський будинок, і ворота, які відчиняються пультом. Як тільки ми увійшли на подвір’я, а за ними і інші родичі зі своїми дітьми, нас поглядом зустріла бабуся, що стояла на порозі будинку.

Хоч ми і були на той час трохи дорослішими, мені досі залишився незрозумілим її вчинок. Я довгий час її не бачила. При чому тиску з боку батьків жодного не було. І якби вона підійшла мене поцілувати, я була б не проти, і, може, поцілувала б у відповідь. Але цього не сталося.

Навпаки, прямо у мене на очах вона підійшла до моїх двоюрідних братів і сестер, обняла їх і почастувала шоколадками. Я в цей час просто стояла і не ворушилася. Я залишилася без поцілунку та без шоколадки. Мама побачила це і пригостила мене іншою шоколадкою, яку витягла зі своєї сумки. Але це була не та шоколадка і дала мені її не бабуся.

Мені було дуже прикро, вдома я не могла заснути, лежала у ліжку та плакала. Я не розуміла, чому вона так зробила. В цей день мої батьки ще більше розлютилися на бабусю.

Минуло багато років, бабусю ми більше не бачили. Але це почуття образи з самого дитинства залишилося зі мною до сьогодні.

Ось така моя соплива історія…

Фото ілюстративне