Тітка Люба всіх в нашій великій родині на вуха поставила. – Як так, разом прожити з чоловіком більше тридцяти років, і подати на розлучення? Ти геть не відаєш, що коїш! – А батьки дядька Степана так взагалі не розуміють причини такого вчинку. – І куди він тепер на старість літ має податися? Він без жінки ж пропаде. Хто йому тепер буде сорочки прасувати, я?
Ніколи не поділяла ідею більшості жінок про те, що головне в житті – це чоловік, сім’я та діти. По суті всі жінки, які так сильно дбають про наявність сім’ї та чоловічих штанів у будинку, дуже нещасні жінки. Адже сам факт заміжжя пов’язує руки жінці.
У той момент вже пізно думати про свої мрії, потреби, хобі. Потреби чоловіка та дітей тепер стоять на першому плані. І це підтверджує не одна історія жінок. Адже по суті у шлюбі набуває чоловік — постійну служницю, куховарку, жінку та матір його дітей. Що ж набуває жінка у шлюбі, якщо по суті все від життя отримати вона може і без чоловіка? Хіба що дулю з маком.
Прикладом такого нещасного шлюбу стала подруга моєї матері. Тітка Люба вийшла заміж у 20 років, досить рано за нашими мірками. Як тільки вона закінчила університет, тут же стала мамою першої дитини. Чоловік її був непоганою людиною, але прихильником патріархального суспільства.
Він дуже мріяв, щоб дружина подарувала йому трьох дітей і сиділа вдома. Тітка Люба ж для того, щоб не зруйнувати цей ідеал свою йшла в ногу з тим часом та ідеологією дружини матері – йшла проти своєї волі. Вона і справді подарувала чоловікові трьох дітей, все життя була домогосподаркою, і якщо чесно – наплювавши на свій диплом та свої мрії.
У шлюбі вона стала нещасною жінкою із зайвою вагою та сумними очима. Адже що вона у своєму житті бачила, окрім каструль та дитячих пелюшок. Насправді нічого. У результаті діти виросли, створили свої сім’ї, мешкають окремо. Чоловіка подібне життя влаштовувало. Навіть після шлюбу він міг проводити час із друзями, їздити на риболовлю та полювання, а у відрядженні міг побувати і за кордоном. І він ніколи не подав би на розлучення. А навіщо? Вдома дружина, яка готує смачну вечерю, підтримує будинок у порядку та взагалі все добре.
Та тільки тітка Люба у свої 51 рік втомилася, втомилася забувати про себе та жити чужим життям. Без жалю вона подала на розлучення, незважаючи на те, що 30 років прожила у непоганому шлюбі. Вона скинула зайву вагу, пішла на роботу, купила собі квартиру і почала жити так, як того хотіла в молодості. Тепер її заміж навіть за вуха не затягнеш. Не хоче, адже тільки вільна жінка може досягти того, чого бажає. Жити для когось – не життя – це існування.
Фото ілюстративне
