Тітку Валентину я зустріла, коли поверталася з супермаркету. Вона вже на пенсії, живе одна. Син її з невісткою живуть в своєму домі. Спершу я вислухала її, а згодом таки не втрималася, і задала питання, яке мене так бентежило.
В очі кинулося старе пальто, здається, вона його років двадцять носить.
Воно таке поношене та потерте, а найголовніше, не тепле. Зупинилася з нею поговорити. Вона поділилася, що син у відпустку їздив на море, за кордон із усією родиною.
Тітка Валентина так раділа за сина і описувала неймовірні подробиці, що я навіть перейнялася її настроєм.
Вислухавши її, я все таки запитати про пальто.
– Тітка Валентина, а що ви знову в старому пальто. Я ж бачила ви нове купили, тепле та з хутряним коміром. Вам, до речі, воно дуже личило. Що, тільки на свята ходите? Сховали в шафу, до найкращих часів?
– Та ні. Продала я його, одній родичці далекій. Навіщо мені я все одно нікуди не ходжу. Тільки місце у шафі займає. Ще міль з’їсть. Нехай носить. Та й синові допомогти треба було. Мені нові речі не потрібні, а вони так хотіли відпочити закордоном. Ось я їм і дала двадцять тисяч, щоби на путівку вистачило.
Я рота розкрила від подиву:
– Вони ж непогано заробляють? Чому ж ви, пенсіонерка, допомагаєте їм грошима? Та ще й не на потреби, а на відпочинок, без якого можна обійтися? Це вони повинні вам допомагати, а не навпаки. Чому ви повинні у старому пальто ходити? Вашому синові не соромно?
Але тітка Валентина мені відповіла:
– Так, ні ж Улянко! Адже мені не в тягар. Ігорчик теж іноді мені гроші надсилає. Хустку з відпустки мені привезли, гарна така, в квітах!
Моєму обуренню не було меж. Як же так? Дорослий багатий син, і раптом гроші у пенсіонерки не соромиться брати? Адже вони з дружиною непогано заробляють…
Що скажете з цього приводу?
Фото ілюстративне