То був неймовірний 2022 рік, моя маленька. Невимовно важкий. Тисячі наших світлих відважних українських душ пішли на небеса заради того, щоб ми жили вільно, у свободі й достатку, щоб народилися наші цінності і вже назавжди залишив нас у спокої жадібний ненажерливий ворог-сусід.
А я носила твого тата. У мене були вже дві донечки, твої тітоньки, але доля саме в такий непростий час послала нам з дідусем твого татка. І ми прийняли цей виклик, війна не налякала нас, як колись інша війна не лякала ще наших бабусь.
У той же час це був неможливо прекрасний рік. Рік втрат, надбання, рік вдячності і усвідомлення, на скільки ми багато маємо, які неймовірні наші захисники, наша країна і її люди.
Україна стала одним непереможним цілим. Просочена болем і любов’ю, вона вистояла і перемогла, і стала такою, якою ти її зараз знаєш: квітучою і впевненою, без зрад і сміття, такою, що дарує нам зараз добробут і неосяжні можливості.
Той 2022 рік особисто для мене став роком Вдячності. За кожну дрібничку в житті, за саме життя, за можливість виїхати і повернутися, і жити у своїй державі.
За дах над головою, за світло, воду і тепло в оселях, яке нам щоразу повертали і повертали після того, як ворог знову і знову намагався все це у нас забрати.
За живих рідних. За повітря і зелену траву, за справжніх друзів і можливість жити повноцінним життям навіть у скрутний час страшної війни. Як же я у той рік навчилася дякувати Богу і Всесвіту!
Через всю решту життя і до цього дня я несу в собі цю подяку, цю набуту здатність всеохоплюючої Вдячності, що назавжди відтоді оселилася в моїй душі.
Ми жодного разу не засумнівалися в Україні. Ми багато подолали і витримали випробувань заради того, щоб залишатися на своїй землі. Ми довго були в розлуці з твоїм дідусем, на далеких відстанях одне від одного, але я знала заради чого це, і мене підтримувала й надихала сила моїх предків-українок, моїх бабусь, на чиї долі прийшлося ще більше негараздів.
І жодного разу ми не пошкодували про свої рішення і вибір, про те, що вірили й не здавалися. Ми знали, заради чого це все.
Далі настав розквіт. І України, і нашого життя з дідусем. Ми дуже щасливі, бо маємо усіх вас і живемо в найкращій країні світу.
А про той неймовірний 2022-й я тобі ще багато розповім, поки ти зростатимеш і дорослішатимеш, моя маленька…
Автор – Олена Мірошниченко, «Лист майбутній маленькій онучці»
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com