fbpx
життєві історії
То добре, що у них з сином ще дітей нема і спільного не нажили, бо з такою дівулею розходитися треба! Я її тут задарма годую, навіть не допоможе нічого – все знімає і фотографує щось ходить – гори, кіз наших. Поїхала я на базар в Коломию на вихідних – і вона зі мною. Я таку сумку нагрузила, перла її сама, вона навіть не запропонувала допомогу. Навіть посуд не помиє! Та ще й мамою мене не називає – от нащо вона така

Я живу в невеликому прикарпатському мальовничому селі. Маю свою хату у хорошому стані. Вдова. Мій єдиний син Ярослав поїхав після школи навчатися у Київ та там і залишився працюватися жити.

Він у мене дитина пізня, я рано овдовіла і виростила сина сама. Скільки до мене наших місцевих чоловіків сваталося, але я не хотіла щоб біля моєї дитини був якийсь чужий дядько.

Виріс Ярик у мене розумним, він юрист тепер, але тільки починає працювати і розвиватися.

І тут недавно ощасливив мене новиною – одружився! Каже, що розписались вона тихо з Вікою, бо такий час – не до весіль.

Коли я запитала, хто ж моя невістка, чим займається, то син розповів, що Віка з Канева, живу в Києві, блогерка вона, щось там знімає, фотографує і викладає в інтернеті.

Ну, звичайно я не про таку невістку мріяла, але що вдієш? Я хотіла невісточку хазяйновиту, турботливу, з якоюсь нормальною професією.

Але в тому що не вістка нікуди не годна, я сама недавно переконалася протягом двох тижнів.

Привіз таки син цю Віку до мене познайомитися. Приїхали вони у п’ятницю, а в неділю Ярослав поїхав назад на столицю працювати. Невістка є лишилася у мене на два тижні – вони сказали, що їй для по дуже треба такі колоритні пейзажі, як у нас, познімати.

Зраділа я, думала допомога мені буде, компанія. Але я дуже помилялася в своїх сподіваннях! Все сидить у своєму телефоні і ніякого толку з неї!

Я її тут задарма годую, навіть не допоможе нічого – все знімає і фотографує щось ходить – гори, кіз наших, річки.

Поїхала я на базар в Коломию на вихідних – і вона зі мною. Я таку сумку нагрузила, перла її сама, вона навіть не запропонувала допомогу. Навіть посуд не помиє!

То добре, що у них з сином ще дітей нема і спільного не нажили, бо з такою дівулею розходитися треба!

Та ще й мамою мене не називає – от нащо вона така???

Поїхала ця Віка вчора потягом до Києва, а я тепер все голову собі сушу, як переконати сина, що не потрібно йому такої дружини?

Прошу, допоможіть порадою, як мені допомогти сину цієї халепи ходячої позбутись?

Автор – Олена Петрівна

Передрук без посилання заборонено.

Фото ілюстративне, авторське.

You cannot copy content of this page