Ну ось, мама образилася, коли я відмовилася брати участь в заготівлі консервованих огірків і варення.
Щороку моя мамуся присягалася, що більше не закатає жодної банки, але щороку порушувала обітницю. В цьому ж році я взяла себе в руки і відповіла мамі відмовою на її “привабливу” пропозицію провести вихідні серед розсолу, тазів і киплячого бульячого варення. Тепер мама на мене образилася і не бере трубку.
Мабуть, це в нашій родині спадкове – закривати стратегічні запаси солінь і варення в промислових масштабах. Я могла зрозуміти бабусю, в її час це дійсно було необхідно робити на всіх, а сім’я була велика – у бабусі троє дочок і син, та ще братів двоє зі своїми сім’ями. Там був справжній бригадний підряд, до якого підключалися всі.
Але тоді, повторюся, їдців була повна коробочка, та й в магазині нічого купити не можна було. Тому до літа від всіх закруток тільки банки залишалися, готові прийняти в себе нову партію огірків, помідорів і всілякого лечо та варення.
Мама теж завжди робила закрутки і вони нас дуже виручали в дев’яностих. Тоді своя дача була просто порятунком – що картопля, що огірки, що ягоди. На цьому всю зиму виживали, бо в магазинах все було, але грошей на це ніколи не було. Тоді за зиму все з’їдалося, тому що відварити картоплю, відкрили огірки – ось тобі прекрасна вечеря. Ситно, смачно і без фінансових затрат.
Але мама цю звичку з голодних дев’яностих досі не може з себе зжити. Досі кожне літекчко у нас знаменується битвою за врожай. А саме закрутками всього підряд в банки, а потім впарювання цих банок при кожній зручній нагоді. Тільки ось свою актуальність така процедура вже втратила.
У моїй родині огірки йдуть тільки на салати, так їх ніхто не їсть. Ну, я можу із задоволенням раз на кілька місяців попоїсти просто з картоплею солоний огірок, але це скоріше так, каприз. Чоловіку консервацію взагалі не рекомендував лікар, а дочці просто не подобаються соління. Вона і варення їсть тільки коли хворіє.
Тому нам однієї трилітрової банки варення і трьох літрових банок огірків вистачає майже на рік! Але у нас вся комора заставлена всякої консервацією. Вже і колегам роздавали, і друзям, але нікому не треба. Деяким банкам років по п’ять вже. Куди їх подіти накажете? Мама сама теж не дуж утилізує-поїдає ці закрутки, зате щорічно робить нові.
Я мамі сказала, що моє терпіння скінчилося і я більше не беру участі в цьому фруктово-овочевому божевіллі.
Мама мені не повірила, а даремно. Я просто не поїхала до неї займатися закрутками на ці святкові вихідні. Ось взяла – і не поїхала, ми родиною у Львів махнули на три дні.
Спочатку мама мені надзвонювала, потім писала гнівні повідомлення, зміст яких зводився до того, що їй самій не впоратися, вона не наймалася, їдять, мовляв, всі, а робить вона сама, ну все в такому дусі. Я їй відповіла, щоб вона не мучилася і і покинула цю невдячну справу, а краще б їхала з нами. Треба спочатку доїсти те, що вже накрутили, поки там все не пропало, а потім вже думати про поповнення рядів.
Мама на мене образилася, що я відмовилася брати участь в цьому безглуздому процесі, тому тепер трубки з мого номера не бере, на повідомлення не відповідає.
Чесне слово, розвела дитячий садок на рівному місці. Сама собі придумує роботу і всіх намагається впрягти. А тепер ще й образилася. Ну ось навіщо так робити? Ми так гарно провели свята, але мамина поведінка мені псує настрій. Ну хто їй винен, що вона всі вихідні з помідорами і огірками обрала провести, а не з нами – дочкою. зятем, онучкою? Але ж ми її запрошували!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
