Того дня Андрій прийшов з роботи разом з мамою. – Я зарплату отримав, але сама розумієш, тут сума не велика. – Одразу ж за ним підключилася свекруха. – Підтримай мого хлопчика! Доклади скільки треба. Ти ж знаєш, у нього кредити! – І лише згодом я дізналася, що більшу частину грошей Ольга Кирилівна забрала собі.
У день нашої реєстрації шлюбу в РАЦСі відключили світло. Це був напевно перший дзвіночок. Всесвіт давав мені зрозуміти, що потрібно б добре подумати, а потім гнати це диво природи якнайдалі.
Я не любила Андрія. І можливо в цьому вся проста правда мого шлюбу. Навіщо виходила? Він підсапував мене як картоплю, в своєму городі.
Квіти, визнання і сльози перемішані з клятвами у вічній любові. Швидке знайомство з батьками.
Найцікавіше, що і вони якось сильно мене полюбили…
Все складалось так добре, що я довго не думаючи погодилась вийти за Андрія заміж. Мені вже під тридцять… він не принц звичайно. Ну нічого, працьовитий, наставлю я його, направлю на правильний шлях та й полюблю. Можливо. Так. Не врахувала я одного, він ще той хитромудрий парубок.
Другий день спільного життя почався з зізнань і відкриттів. Перший день він плакав, бо не міг повірити в своє “щастя”. А потім каже: я безробітний, знову. Брехав, що працює… Гаразд думаю, все буває, влаштую через подругу.
Їй якраз в зміну людина потрібна. Озвучила я цю тему новоспеченому чоловікові, а він подивився на мене скривдженим поглядом…
З мамою своєю по телефону пошепотівся потім згорнувся калачиком на дивані, зі словами, що йому щось погано, застудився мабуть… З’ясувалося пізніше, що більше пари місяців він на жодній роботі не затримувався… добре думаю, перевиховаю.
На новій роботі (до речі хочу зауважити, з дуже хорошою зарплатою) Андрій нив, що йому важко, в їдальні погано годують. І йому б відпочити вже не помішало. Згодом я вияснила, що мама його лікувала від “чарки”, і вже не раз… Ну чесно, я б навіть ніколи й не подумала.
Подруга моя говорила, що ледачішої людини вона не зустрічала. Вона так само працює, а цей ниє…
Того дня, як потім вияснилось, він отримав свою першу зарплату. А ввечері приїхав разом зі своєю мамою.
– Я зарплату сьогодні отримав. Але сама розумієш, це ж перша, і не така вона вже й велика.
Андрій опустив невинно голову.
– Але ж ми сім’я… Додаси? Мені ж кредити треба закривати.
І тут з’ясовується, що більшу половину зарплати Андрій вже віддав мамі, я ж то як ніхто знаю, на скільки мій благовірний напрацював. Це тільки по блату, можна в нашому місті на таку роботу влаштуватися, а для погашення його кредитів і позик, яких у нього 5, йому потрібні гроші…
Тут свекруха підключилася, каже, не відштовхуй мою дитину… допоможеш з кредитами?
Чому я не не вигнала Андрія відразу, разом зі свекрухою? Мені потрібно було набрати повітря, для “відправки” його в далеку подорож. Поки він відпочивав у свекрухи, я покликала подругу на допомогу.
Ми зібрали його речі, які Андрій у величезній кількості притягнув до мене. Всі його квіточки в горщиках. Відкрили пляшку червоного, стали чекати цього дятла. Як з’ясувалося йти він не збирався і не хотів.
Андрій ставав на коліна, благав, що як тільки ми виплатимо всі його кредити, все буде добре… Він чіплявся за мене як кіт, якого збираються купати.
Плакав і говорив різні дурниці. Відтісняючи його до дверей, ми кидалися квітковими горщиками. Насилу, якимось обманним шляхом закрили за ним двері.
“Дятел” вив на весь під’їзд. А ми сміялися.Через годину зателефонувала його матуся і обурено сказала в слухавку, як я його могла вигнати і взагалі навіть не погодувати… Розлучилися.
Пару років напевно періодично це “чудо” маякувало біля будинку, в соцмережах. Потім все якось нормалізувалося. Ось такі справи бували…
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
