fbpx
життєві історії
Того дня Богдан разом з дружиною і сином були у мене в гостях. І тут йому на телефон подзвонили. Він підвівся і підійшов до вікна. З розмови я почула, що його друзі кличуть у сауну. І тут я не стрималася і викликала його на розмову. Я порадила йому більше часу приділяти своїй дружині і дитині. Що друзі почекають, і на першому місці має бути сім’я. Він нічого не сказав, просто підвівся і пішов, залишивши Інну з сином у мене

Я не дуже хороша мати, оскільки виховала сина, який не хоче зі мною спілкуватися. Але мені все ж таки хочеться почути добру пораду від вас.

Мені 61 рік, а моєму єдиному синові Богдану 30. Заміжня я вдруге, тобто мій чоловік – вітчим мого сина. Богдан одружений вже 7 років, його сину незабаром виповниться рік. Ми живемо поряд, у сусідньому будинку.

Спілкування практично перервалося трохи більше ніж рік тому. Я відчуваю, що мій син на мене за щось дуже скривджений, але за що я не знаю і всі мої спроби з’ясувати це (у тому числі і через невістку) ні до чого не привели.

Богдан в дитинстві дуже часто хворів, було багато інших проблем із ним, але стосунки у мене з ним завжди були близькими. Виховувала його я практично одна, тому що вітчим – людина м’яка і добра, у виховання практично не втручався, почувши якось: “Ти не мій батько, і не втручайся”.

Мені доводилося бути і матір’ю, і батьком — а що вдієш? Були і не дуже добрі друзі, але все минулося. Не кажу, що я ідеальна, але старалася як могла.

Того дня Богдан разом з дружиною і сином були у мене в гостях. І тут йому на телефон подзвонили. Він підвівся і підійшов до вікна. З розмови я почула, що його друзі кличуть у сауну. І тут я не стрималася і викликала його на розмову.

Я порадила йому більше часу приділяти своїй дружині і дитині. Що друзі почекають, і на першому місці має бути сім’я. Він нічого не сказав, просто підвівся і пішов, залишивши Інну з сином у мене.

З того часу Богдан зі мною не спілкується. Їде за кордон — мені про це не повідомляє. Спілкуємося з онукою тільки через невістку, яка на всі запитання відповідає: “з Богданом ви самі розбирайтеся! Я втручатися у ваші справи не буду”.

Але що я такого зробила? Я ж хотіла як краще, щоб Богдан був хорошим сім’янином. Це ж в інтересах Інни, а вона так поводиться, ніби я лізу в їх сім’ю.

Намагаюся не ображатись, молитися, телефоную, пишу йому, але без відповіді. Що робити не знаю. Намагалася просто зовсім дати спокій синові, це тільки призвело до повного відчуження. Як достукатися до його серця?

Сама я була начебто доброю дочкою, доглядала мою матусю до самого її відходу, любила її дуже, син допомагав мені в цьому.

Буду дуже вдячна за пораду.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!