fbpx
життєві історії
Того дня Богдана і побачила, як свекруха підсипає щось у її чай, і вирішила непомітно поміняти горнятка. Нехай свекруха сама п’є, що вона підсипала їй. Так відбувалося кілька разів на тиждень

Того дня Богдана і побачила, як свекруха підсипає щось у її чай, і вирішила непомітно поміняти горнятка..

Богдана завжди знала, відчувала це з першого дня, що не особливо подобалася своїй свекрусі, Норі Олександрівні. Та завжди вважала, що її дорогоцінний син заслуговує на найкращу жінку. Тобто на таку, яка сподобається самій Норі Олександрівні.

І така на прикметі вже була – донька старої подруги, яка успішно закінчила консерваторію і була їй як донькою. Але син не підтримав ініціативи матері.

Тимур зустрів Богдану завдяки своїм друзям. Кохання влучило в обох як блискавка. Вони зустрічалися 2 роки, перш ніж Тимур зробив пропозицію, і дівчина сказала так.

– Ні! – вигукувала Нора Олександрівна від думки про не нею обрану невістку. – Як же можна так зі мною чинити?

Вона намагалася багато разів переконати сина розбігтися з цією простушкою. Але той був непохитний.

Залишалося тільки змиритися і вичавлювати із ситуації все, що тільки можна. А саме невдоволення, закиди та акуратні натяки синові, що його дружина – невдалий вибір.

Благо Тимур з Богданою жили в іншій частині міста і не особливо часто бачилися з Норою Олександрівною.

Але коли вона приходила, Богдані доводилося несолодко. Проте дівчиною вона була доброю та оптимістичною. Тому навчилася сприймати свекруху та її закиди як невід’ємну частину життя, яку можна не помічати.

Коли всі теми побуту та облаштування житла були вичерпані, Нора Олександрівна перейшла на масштабніше поле.

– От скажи, Тимурчику, як так, що ви вже стільки разом, а дітей у вас нема?

– Мамо, ми поки що не поспішаємо з дітьми, часи он які тривожні.

– А дарма, – не вгамувалася Нора Олександрівна. – Мені онуки потрібні, та й час іде дуже швидко. А якщо Богдана не може народити?

– Ну, що ти таке кажеш? Треба буде, усиновимо чужого.

З сином нічого не можна було вдіяти. А тим часом Нора Олександрівна справді зайнялася бажанням появи онуків. Своїми переживаннями вона поділилася із подругою.

– Та не хвилюйся ти так, – втішала вона Нору. – Навіть якщо є проблеми, я маю траву, яка з цим допоможе.

– Правда?

– Звісно. На досвіді сім’ї знаю. Вона розкриває жіночу енергію.

– Даси мені трохи?

З того тижня Нора Олександра взяла за традицію частіше ходити в гості до Богдани, поки та була вдома сама.

Молода жінка запідозрила щось недобре. Адже раніше свекруха не відвідувала її одну «просто так» на чай.

На щастя, Богдані вдалося підслухати в сусідній кімнаті розмову свекрухи з кимось телефоном. Почула вона зовсім трохи. Усього кілька фраз про дозування і про саму Богдну. Але цього було достатньо, щоб дівчина вжила заходів.

Перед тим, як почати пити чай, Богдані вдалося непомітно поміняти горнятка місцями. Нехай свекруха сама п’є, що вона підсипала їй. Так відбувалося кілька разів на тиждень. І щоразу дівчині вдавалося успішно уникати лікування від свекрухи. А тим часом сама Нора Олександрівна почала змінюватись.

Всім на подив, вона стала набагато добрішою. Почала фарбуватися та яскравіше одягатися. У розмові не втрачала можливості відпустити кілька жарти. А про закиди та невдоволення невісткою вже й мови не було. Наче підмінили.

Тимур, побачивши квітучу матір, щиро порадів. Він давно мріяв, щоб вона нарешті зайнялася собою та своїм життям.

А ще більше Тимур зрадів, коли дізнався, що його мати зібралася під вінець. З ким? Із сусідом із 5-го поверху. Він давно вже був таємним шанувальником Елеонори Олександрівни.

Розписалися вони за місяць. Приблизно тоді і стало відомо, що Богдана чекає дитину. Збіг? Хтозна. Головне, що Нора Олександрівна зажила новим життям. Що родина Тимура й Богдани з нетерпінням зараз чекає на появу первістка. І ві вони, попри все, щасливі.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.