Донедавна я була дуже задоволеною своїм життям. Я вийшла заміж за чоловіка, якого досі люблю, хоча минуло вже двадцять років. Обидві доньки гарно виховані і радують нас з чоловіком. Ми здорові, матеріальної скрути не маємо. Але ось настав момент істини, який зруйнував всю цю красу.
Це було як грім серед ясного неба. Старша п’ятнадцятирічна дочка змінювалася практично день у день. З веселої та милої дівчини вона перетворилася на небагатослівну і негативну дівчину. Були у неї проблеми і в школі, за пів року, скільки тривало її перевтілення, вона з успішної учениці з’їхала на “3”.
Вона була грубою, непокірною, і я часто чула, як вона плакала в кімнаті. Щоразу, коли я запитувала її, що відбувається, що немає нічого такого поганого, щоб це не можна було вирішити, вона відштовхувала мене.
Спочатку я пов’язувала її трансформацію з перехідним віком. Але коли минуло кілька місяців і мені довелося йти до школи на “килим”, ми з класним керівником вирішили взяти її подальшу долю в свої руки. На щастя, класна керівничка дуже адекватна жінка, готова “працювати” за ради своїх підопічних навіть у неробочий час. Вона навіть домовилася про відвідування психологічної консультації.
Спочатку я ходила туди сама, але згодом довелося відвідати і доньці. Я хвилювався, що не заставлю її туди ходити, але, на щастя, вона взагалі не пручалася. Тепер мені зрозуміло, що без психолога нічого б не вийшло.
За перетворенням моєї доньки стояла невірність мого чоловіка. Того дня Катя прийшла зі школи раніше. Відчинивши двері, вона здивувалася, що вони не замкнені. Потім вона сказала, що побачила за дверима туфлі іншої жінки поруч із туфлями свого тата.
Вона тихенько підійшла до дверей нашої спальні, де почула татів сміх і незнайомий жіночий голос. Виявляється, що Катя прислухалася кілька хвилин і вирішувала, увірватися в кімнату чи втекти. Зрештою вона сказала, що не витримала морально і втекла.
З того дня її ніби підмінили. Коли я пізніше запитала її сама, чому вона не сказала мені, дочка відповіла, що боялася говорити про це бо не хотіла робити мені боляче. І її поведінка була захистом від усіх нас.
Звичайно, я відразу все розповіла чоловікові. Він був здивований, але не заперечував. Він зізнався, що у нього є інша жінка, і він вже давно думав, як мені сказати, що він хоче до неї переїхати. Мені було так огидно, що я навіть не зупинила його. Головним для мене було щастя Катрусі і, власне, обох дочок.
Катя сказала мені, що тепер у неї батька немає, і вона більше ніколи не хоче мати з ним нічого спільного. Я розуміла її, але все одно намагалася пояснити їй, що її батько головним чином завдав мені болю, що він дуже любить її та її сестру, і час обов’язково зітре краї її стану.
Чоловік протримався з цією дамочкою всього кілька місяців, після того, як переїхав до неї жити. Він зателефонував і вибачився переді мною і хотів зустрітися. При зустрічі він ледь не плакав, говорив, що зробив це добре все не обдумавши, що через закоханість він втратив не лише мене, а й своїх доньок. Нарешті він попросив дозволу повернутися назад. Він сказав, що зрозумів, що не може і не хоче без нас жити.
Я все ще люблю його, незважаючи на те, що він зробив мені боляче і позбавив мою доньку пів року безтурботного життя, хто знає, чи не вплине цей досвід на неї в майбутньому. Я хотіла б пробачити його, я знаю, що можу. Але я боюся втратити старшу дочку.
Коли я розповіла дівчатам, як справи у тата і що він хотів би повернутися, молодша донька була дуже щаслива, але Катя відразу сказала мені: або я, або тато. Уже майже місяць, молодша гуляє з татом (він живе у своїх батьків), а Катя все ще наполягає на тому, що якщо я помирюся з татом, то про неї можу забути. Вона переїде до бабусі і перестає з нами спілкуватися.
Я в розпачі через це, я боюся, що Катя справді так вчинить. З іншого боку, а якщо це лише погрози, а вона насправді не піде?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
