Того дня ми зі Степаном і друзями їхали на дачу відпочивати. Десь пробувши в дорозі з пів годинки, він зупинився біля заправки, оглянувся на всіх нас. – Так, я приблизно підрахував, якщо всі скинуться по двісті гривень, має хватити на бензин. Ань, а ти чого гаманця не витягаєш? Ти також в цьому списку! – Як було мені соромно, коли при мені ці ж друзі називали його скнарою…
***
Кілька років тому зустрічалася я з одним хлопцем. Причому починалися наші відносини досить романтично. Степан доглядав, дарував квіти. Ми гуляли, ходили в кіно, в кафе і т.д.
Але потім я стала помічати за ним дивні речі. По-перше, Степан не давав чайові офіціантам. Так і говорив, що не вважає за потрібне давати чайові.
Навіть один раз нас обслуговувала офіціантка при надії. Я думала, що їй-то він точно повинен залишити чайові. Але він як ні в чому не бувало забрав всю здачу і пішов.
Потім Степан почав мені періодично скаржитися, що в родині працює лише він один (він жив з батьками та молодшим братом)
Потім почав описувати мені всі свої витрати на тиждень. Ми зустрічалися у вихідні і він розповідав мені про те, як багато витратив на цьому тижні. Мене такі фінансові звіти звичайно стали напружувати.
Потім він якось запропонував мені заплатити за себе в кіно. Я запитала: “Ти серйозно?”. Він тоді зніяковів і став знову скаржитися на відсутність грошей.
Причому зарплата у нього була вище середньої і в грошах він не потребував. І міг запросто піти в дорогий ресторан з друзями.
Потім ще якось на одне зі свят ми поїхали гуляти і він мені всю дорогу розповідав, як він вчора добре погуляв з друзями і витратив велику суму грошей. І ми з ним ні в яке кафе звичайно не пішли. Підійшли до намету з шаурмою.
А коли підійшла наша черга він мені заявляє: “Давай гроші”. Я стерпла, стою і мовчу. Він знову повторює: “Що ти стоїш, гроші давай!”. Я кажу: “Які гроші?” Він відповів, що у нього є тільки на одну шаурму.
Я мовчки відійшла від намету, а він як ні в чому не бувало купив собі шаурму і почав їсти. Настрій у мене був зіпсований і ми поїхали по домівках.
Якось запросив Степан мене на дачу до свого друга. Там було два його колишні однокласники з дівчатами. Поїхали ми на його автівці. Доїхали до заправки, після чого він оголосив усім, щоб ми скинулися йому на бензин по 200 гривень.
Яке ж було моє здивування, коли він звернувся до мене з питанням: “А ти здаєш?” Мені було дуже незручно при його друзях влаштовувати якісь розборки, тому я мовчки віддала йому гроші.
Один з друзів сказав Степану: “Ти напевно і з своїх дітей будеш брати гроші за бензин”.
Після того, як він вийшов заправлятися, його друзі почали з засудженням висловлюватися про цей його вчинок. Після чого я зрозуміла, що його навіть друзі не поважають за жадібність.
Поступово я зрозуміла, що з такою людиною не варто продовжувати стосунки і розлучилася ним. І згодом нітрохи не пошкодувала.
Що скажете, чи є з такою людиною майбутнє? Чи може він помінятися після весілля?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
