fbpx

Того дня наш син приїхав до нас один, без Уляни і дітей, і зі щасливим виразом обличчя повідомив, що в нього є ще один син, з яким він хоче нас познайомити. Ми з чоловіком отетеріли, оскільки це нам просто не вкладалося в голові. Насправді вийшло так, що Богдан крутив шури-мури зі своєю асистенткою, яка й забрала його з сім’ї. Вісім місяців ми не спілкувалися, і ось недавно він привів їх двох до нас

Боженька подарував нам з чоловіком лише одну дитину. Тому всю свою любов ми зосередили на онуках. На жаль, їхній батько, наш син, через деякий час покинув їх і обзавівся новою сім’єю. Я не можу йому цього пробачити. Свої почуття я переношу і на маленького онука, який ні в чому не винен.

Мене звати Марія і мені 65 років. Ми з чоловіком разом 45 років, одружилися дуже молоді, закохані і дуже хотіли дитину. Після п’яти років шлюбу наше бажання збулося. На світ з’явився наш синок, якого ми назвали Богдан.

Ми обоє були дуже прив’язані до Богдана. І, на щастя, син нас тільки радував. У школі вчився добре, займався спортом, мав хороших друзів.

Ми походимо з маленького міста недалеко від Києва, а якщо точніше, то з великого села, тому Богдан відвідував гімназію приблизно за 20 кілометрів від дому.

Після закінчення навчання в гімназії Богдан поїхав до Києва вивчати право. Він успішно закінчив навчання і зараз працює начальником юридичного відділу в одному з міністерств. З дружиною Уляною познайомився ще в університеті. Через рік вони стали на рушничок щастя, і на світ з’явився наш перший онук Матвійко. Через два роки за ним народився другий онук Лук’янчик.

Молодь залишилася в Києві і відвідувала нас, як могла. Ми з чоловіком також намагалися допомогти їм, чим могли.

Перш за все, ми зосередилися на допомозі нашим онукам. І Богдан, і Уляна мали вимогливу роботу, тому ми доглядали за обома хлопцями, коли їм було потрібно. Особливо під час канікул нам було дуже весело разом, ми забирали їх до себе на дачу.

Сьогодні онукам 17 і 15 років, вони й досі часто навідуються до нас. Ми з чоловіком завжди були дуже віддані їм, до того, що іноді я відчувала, що вони радше будуть з нами, ніж зі своїми батьками. З ними ми якось компенсували те, що після Богдана ми більше не могли мати дітей.

Два роки тому до нас несподівано прийшов Богдан і захопленим голосом повідомив, що у нас є ще один онук. Йому вже рік. Ми з чоловіком абсолютно нічого не зрозуміли. Він над нами жартує? Ми б помітили, що Уляна при надії, що вона народила і вони виховують ще одну дитину.

Справжня правда була для нас як крижаний душ. Два роки тому Богдан закохався в асистентку свого відділу. Після року таємних зустрічей вона подарувала йому сина Дем’яна. Богдан продовжував тримати в таємниці свої стосунки та сина, але в той день, коли він прийшов до нас, він вирішив почати нове життя зі своєю новою жінкою Мар’яною. Каже, йому давно нема про що говорити з Уляною, хлопці виросли, і він зараз потрібен Мар’яні та їх сину.

Ми з чоловіком не поділяли його ентузіазму. Ми просто не могли змиритися з тим, що наш син так вчинив з Уляною та хлопцями. Ми свою думку йому висловили прямо, нічого не приховуючи. А в кінці наголосили, що для нас існує лише його перша родина. Ми не хочемо мати нічого спільного з іншою.

Кілька місяців про ситуацію в родині Богдана ми чули лише від онуків та невістки. Богдан виїхав і подав на розлучення. Зі своїми синами він спілкується, але їхні взаємні стосунки нібито сильно охолонули. Хлопці до нас приїжджають інколи самі, інколи разом з невісткою.

Приблизно через вісім місяців, відколи ми з Богданом не бачилися, він несподівано з’явився на нашому порозі. З Мар’яною та Дем’яном. Того дня він хотів з нами помиритися і познайомити нас зі своєю новою сім’єю. Також вони планували весілля з Мар’яною, на яке хотіли запросити і нас.

Я хотіла грюкнути дверима перед ними, але замість цього ми з чоловіком запросили їх увійти. Вони пробули з нами кілька годин. Мар’яна дуже мила жінка, а Дем’янчик дуже милий хлопчик.

Після цього візиту ми стали зустрічатися більш регулярно. Однак син приїжджає до нас лише з другою родиною, старших хлопців із собою не бере. Чоловікові сподобалася Мар’яна, він у захваті від Дем’янчика.

Але зі мною гірше. Я досі не можу змиритися з тим, що Богдан зараз ставить на перше місце третього сина за рахунок моїх улюблених онуків. І ці почуття також впливають на мою поведінку з наймолодшим онуком.

Мій чоловік звинувачує мене в тому, як я поводжуся. Я відчуваю всередині, що маленький Дем’ян не заслуговує моєї холодності, але я не можу з цим нічого зробити. Одного разу під час суперечки я сказала сину, що маю лише двох онуків. Я підсумувала те, що насправді відчуваю, одним реченням. Я знаю, що я повинна поводитися інакше, але це дуже важко…

Що б ви робили на моєму місці?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page