Того дня Ольга попросила пригледіти за її сином, а сама вона чкурнула заробляти гроші до Італії, та так і не повернулася, створивши там сім’ю. Моє здоров’я погіршувалося, і одного дня я загриміла в стаціонар. Коли до сусідок приходили рідні, я вдавала, що сплю, а насправді ховала заплакані очі! Ні чоловік, ні син, не принесли мені й мандаринки. А дома мене чекав “сюрприз”
Я щиро хочу, щоб кожен батько пишався тим, як виховав свою дитину! Тоді діти допоможуть у старості і в години недуги, і не кинуть напризволяще.
Особисто для мене цією людиною став не власний син Андрій, а саме племінник, син моєї рідної сестри Ольги. Він був поруч зі мною навіть тоді, коли всі від мене відвернулися.
Про проблеми із серцем я здогадувалася давно. Але в останній раз все сталося так швидко і серйозно, що лікарі мене не відпустили додому, положивши в стаціонар на лікування. Декілька тижнів я була на лікуванні. Поки всіх моїх палатних друзів відвідували родичі та друзі, я вдавала, що сплю. А насправді ховала сльози через те, що я залишилася зовсім одна. Ні чоловік, ні рідний син не спромоглися до мене приїхати і привести хоча б одну мандаринку чи кефір з булочкою.
Коли я повернулася додому, то побачила записку на столі. Чоловік довів мене до відома, що йде до іншої жінки. Синові я навіть не повідомила нічого. Після одруження він переїхав до іншого міста, і маминим життям практично не цікавився.
Я була в розпачі, залишившись зовсім одна, не дуже здорова та кинута всіма! У такому стані мене привів до тями телефонний дзвінок. Телефонував Мирон, мій рідний племінник. Він повідомив, що ближче до вечора буде в мене.
Поки я чекала на приїзд Мирона, згадувала нашу сімейну історію. Багато років тому до мене прийшла моя сестра і сказала, що їде на заробітки в Італію. Я її підтримала. Оля жила удвох разом із маленьким сином і переживала складні фінансові часи.
Згодом Оля повідомила, що хоче мене дещо попросити. Вона благала приглянути і виховати гідно її сина, поки Оля зароблятиме гроші.
З того часу Мирон почав жити разом із нами. Спочатку чоловік був проти чужої дитини в будинку, але незабаром звик і вже не висловлював своїх претензій. А я виховувала Мирончика як рідного сина.
Ольга так і не повернулася на батьківщину. Вийшла заміж і думати забула про сина. Але я дбала про хлопчика, як могла, і він відплатив мені добром. Коли від мене всі відвернулися, він приїхав зі столиці. Там Мирон працював програмістом в якійсь американській фірмі.
Коли Мирон повідомив мені, що купив власну квартиру і хоче забрати мене до столиці, я не повірила своїм вухам. Того ж вечора він допоміг мені зібрати речі. А згодом витратив чималу суму на моє лікування вже в Києві.
Коли я запитала, навіщо він це робить, Мирон відповів, що я замінила йому рідну матір. І він ніколи не забуде мого ставлення до нього.
Я виховала достойно не свою дитину, а ось сина, якого сама ж привела на світ – геть в протилежну сторону.
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
