Того дня пішла я закупитися в супермаркет і випадково зустріла нову пасію чоловіка, з яким прожили 18 років. Непоказна панночка у старих чоботях, занедбана, волосся фарбоване добре якщо минулого року. Що він у ній знайшов? Та розповім усю нашу історію коротко.
Ми з Богданом прожили разом 18 років. У нас підростають дочка-підліток і син 9 років. Наше сімейне життя нехай і не було ідеальним, зате вивіреним і систематизованим. Чоловік ходив на роботу та забезпечував сім’ю, а я стежила за будинком, дітьми та регулярно відвідувала свекруху. Мама Богдана потребувала регулярного догляду, і я вже багато років допомагаю їй впоратися з неминучим плином часу.
Жалітися мені особливо не було на що. Богдан був добрим чоловіком і досить уважним батьком. Хіба що за своєю матір’ю не стежив. Але у його розумінні за це має відповідати жінка. А я і була не проти. Роль домогосподарки та хранительки вогнища влаштовувала мене. Хоч часом я з тугою згадувала часи, коли обручка ще не скувала мою кар’єру.
Колись я працювала у невеликій фірмі. Зарплата була невисока, але мені вистачало. Тепер, озираючись назад, я впевнена, що спокійно могла б досягти підвищення. Тоді і грошей було б більше, і визнання. Але не склалося. Довелося залишити роботу поза домом заради обов’язків у стінах нашої спільної квартири.
Якось увечері після роботи чоловік прийшов і заявив, що йде з родини. Він зустрів дівчину, яку полюбив більше життя. Порівнюючи їхні стосунки з «ковтком свіжого повітря», він нарікав на рутину, яка йому була просто неприємна. Того ж вечора він зібрав частину речей і поїхав до матері.
Найстрашніше – це дізнатися, що роки старань, самовіддачі та роботи над собою пройшли даремно. Мені стало страшно. Я була у розпачі. Адже без цього шлюбу я лише жінка, яка добре витирає пил і готує для чотирьох. Ні власних грошей, ні місця, де б я могла їх заробляти, у мене не було. Доведеться починати все заново.
Богдан мене дуже розчарував. Адже він виявився не тільки зрадником, а й невдячним егоїстом, який, мабуть, не цінував ні мене, ні мої старання. Того вечора він так і не вибачився. Він говорив тільки про себе і свої почуття, а я була для нього слухачем і не більше.
І ось за кілька тижнів я побачила в магазині нову пасію Богдана. У той момент я навіть злегка розчарувалася у вподобаннях чоловіка. Панянка не мала краси або чарівності. Одягалася вона яскраво та без смаку. А по потертих чоботях було ясно, що грішми вона не смітила. Побачивши мене, та не стала чекати моменту і відкрито заявила:
– Якщо ви думаєте, що мене гризе совість, то марно. Богдану зі мною добре. До речі, документи на розлучення він вам ще не показував?
Мене наче підкинуло. Але варто було визнати, що це був очікуваний перебіг подівй. Розлучення, так. Але чомусь мені здавалося, що до шлюбу Богдан із цією дівчиною не дійде. Вона не любить його. Їй просто подобається жонглювати їм.
– Я бачу, що для тебе це просто вигідні стосунки, – відповіла я. — Покористаєшся ним і кинеш, коли отримаєш своє.
Так і сталося.
Через півроку після нашого розлучення та пані покинула Богдана. Перед цим він купив їй довгоочікувану машину. Але замість спільних поїздок на мого колишнього чоловіка чекала дорога назад до матері.
Так, він приходив, дзвонив, просився назад у сім’ю. Каявся і списував все на «помутніння». Але я чудово розумію, що таке «помутніння» може повторитися знову, якщо пробачити його.
Недавно я знайшла роботу. Нехай посада не найвища, а зарплата залишає бажати кращого, але це вже є початком. До того ж Богдан платить аліменти на дітей, тому ми справляємося. Колишній чоловік продовжує іноді заходити та відвідувати дітей. Але про повернення як чоловіка не може бути й мови, хоча не всі подруги й рідні мене розуміють і кажуть, що могла б і пробачити заради дітей. Та дітям перш за все потрібна мама, яка поважає й цінує сама себе.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото – Ibilingua.com.
