fbpx
життєві історії
Того дня я прийшла додому раніше, ніж звичайно. Я навчалася на аспірантурі та підробляла на кафедрі. Сильно втомлена і голодна я нашвидкуруч приготувала вечерю і поїла. Дві брудні тарілки та одну виделку я замочила в раковині, а сама пішла трішки перепочити. За пів годинки додому повернувся Степан

Одного разу я прийшла додому раніше, ніж звичайно. Я навчалася на аспірантурі та підробляла на кафедрі. Сильно втомлена і голодна я нашвидкуруч приготувала вечерю і поїла. Дві брудні тарілки та одну виделку я замочила в раковині, а сама пішла трішки перепочити. За пів годинки додому повернувся Степан.

Звісно, я не раз чула, що перший рік для подружжя найскладніший. Спільний побут, різні правила, підвалини та уявлення про домашній осередок. Але я не могла і подумати, що мій чоловік виявиться таким прискіпливим і схибленим на чистоті!

Степан народився та виріс у дуже інтелігентній родині лікарів. З дитинства розумний і слухняний хлопчик, він грав на фортепіано та вивчав іноземні мови. Поки ровесники ганяли м’яч у дворі, Степан зубрив сольфеджіо та неправильні дієслова. Така підготовка дала можливість хлопцеві вступити до омріяного університету, отримувати стипендію та закінчити навчання з відзнакою.

Я навчалася в цьому ж університеті. Так ми і познайомилися. Я була впевнена, що сподобаюся батькам Степана, оскільки гарно вихована, з багатої сім’ї та доволі красива дівчина.

Суворі мама та тато справді благословили нас як треба, але з однією умовою. Жодних дошлюбних зв’язків, тільки порядні стосунки.

Ми ходили в кіно, трималася за ручки і безневинно обіймалася. Через пів року батьки дали добро на одруження. Весілля відіграли шикарне. Батьки Степана подарували нам квартиру, мої мама та тато — чималу суму грошей. Здавалося б, живіть і радійте, голубки! Але несподівані риси характеру Степана випливли назовні.

Степан патологічно не переносив бруд та хаос. Все дитинство та юність він прожив у стерильній чистоті: мама день завжди починала з ганчіркою в руках, а раз на місяць до них приходила прибиральниця. Я теж любила чистоту, але не зводила її до культу.

Подумаєш, пил на меблях! Це не кінець світу, можна і завтра прибрати. Але мій ненаглядний явно був іншої думки.

Одного разу я прийшла додому раніше, ніж звичайно. Я навчалася на аспірантурі та підробляла на кафедрі. Сильно втомлена я нашвидкуруч приготувала вечерю і поїла. Дві брудні тарілки та одну виделку я замочила в раковині, а сама пішла трішки перепочити.

Степан прийшов додому за пів години після мене. Побачивши в раковині брудний посуд, він вийшов із себе.

– Юля, що це таке? Брудний посуд? Не знав, що взяв собі за дружину нечупару!

– Ти про ці дві тарілки і виделку? Я помию їх через годину, оскільки сильно втомлена. Все одно ти зараз вечерятимеш, ось згодом все разом і вимию.

– Запам’ятай, люба! Раковина та плита повинні бути завжди чистими. Це обличчя господині вдома! А з твоїми звичками і до тарганів, молі і плісняви недалеко.

Ось скажіть мені, дорогі читачі, це нормально з його боку?

Люди з такими звичками міняються? Чи це на все життя?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page