Того дня я прийшла з роботи і побачила на холодильнику прикріплену записку від чоловіка. Ніколи не думала, що в 50-ть років зможу опинитись в такому становищі. Олег в записці не пояснював чому і до кого йде, він раз у раз просив вибачення. Земля ніби пішла з-під ніг. Не знаю, щоб я робила, якби не діти. Згодом я дізналася, що Олег живе з дівчиною, якій всього-на-всього 27.
Десять років тому від мене пішов чоловік. Це був дуже важкий період в моєму житті. Від інших теж йшли чоловіки, я знаю, що таке трапляється і досить часто. Але думала, що таке не могло статися з нами. Ми були ідеальною парою.
Познайомилися в вузі на студентській дискотеці. Потім відгуляли весілля. Я залишилася в цьому місті, яке дуже полюбила. Влаштувалася педіатром в дитячу лікарню і зараз завідую цілим відділенням. Олег з друзями ремонтував машини в гаражі, а потім відкрив невелику автомайстерню.
Жили добре, завжди радилися. Смішно згадувати, але одного разу збирали на меблі, а потім спонтанно вирішили все потратити на відпустку біля моря. Повернулися щасливі.
Чоловік не дозволяв мені тягати важкі сумки, беріг мене. А я, як би не втомлювалася на роботі, завжди зустрічала улюбленого гарячою вечерею і не лягала спати, поки він не повернеться. Навіть дочка завжди над нами жартувала, але створила таку ж дружну сім’ю зі своїм чоловіком.
Нам було трохи за 50. Ось тоді і сталося щось незрозуміле і страшне. Олег пішов. Написав довгий дивний лист, в якому більше просив вибачення, а не пояснював чому саме мене покинув. Олег все залишив мені, взяв найнеобхідніше.
Він оселився у молодої модної і красивої хохотушки. Їй 27 років. Я не знала її особисто, але колеги обговорювали моє горе років зо два. До мене періодично доходили новини, що бачили їх в торговому центрі. Вона така гарна, що всі чоловіки оберталися. У Олега нова автівка.
Матеріальні цінності мене не цікавили. До речі, Олег періодично надсилав великі суми грошей, які я не приймала. Він став відправляти їх дочці.
Сказати, що я жила – нічого не сказати. На людях кріпилася, жартувала, вигадувала якісь казки, що втомилися один від одного. А вдома на самоті забивалась в куточок від відчаю, нерозуміння, за що мене так зрадили.
Ось минуло вже 10 років. Я навчилася жити на автоматі – робота-дім. І ось Олег повернувся. Я не впізнала його. Так він постарів, навіть шкода стало. Просто прийшов побачити мене, навіть в квартиру не пройшов. Потім знову і знову.
А сьогодні я дізналася про його хворобу, і я перша, кому він відкрився. Олег хоче повернутися. Він такий рідний, яким був раніше.
Я скоро зійду з розуму, плачу від жалю до нього, до себе. Я не знаю як бути. Подруг у мене немає, та й не хочеться виставляти напоказ своє життя. Він не квапить, а я змучилася. Як бути?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
