Того дня я сиділа на кухні. Вже було пізно, але лягати спати не було бажання. Артем побачив, що я без настрою, запарив зеленого чайку, відкрив плитку мого улюбленого шоколаду з мигдалем, і сів поруч. Спершу ми мовчали, а потім стали обговорювати наше “насушне” питання. І таки дійшли згоди. – Йдемо до РАЦСу! – Та в день “х”, все пішло наперекосяк!
Ми з Артемом п’ять років прожили разом. Спочатку кілька місяців зустрічалися, а потім він запропонував з’їхатися. Оскільки я сама про це мріяла, одразу ж погодилася. Вже через рік стосунків я чекала, що Артем зробить мені пропозицію. Спершу на 14 лютого, потім на день народження, на Новий рік… І так п’ятий рік поспіль. Я втомилася чекати і губитися в здогадах, прямо спитала, що ми робитимемо далі. На жаль, натяки мій суджений не вміє розшифровувати.
Відповідь Артема вкинула мене з колії. Сказав, що взагалі ніколи весілля не входило до його планів. Додав, що у всіх одружених друзів життя пішло наперекосяк. Ніхто не щасливий, всі втомилися від цього стану і навіть відпочити не можуть, якщо є діти. Він дивиться на них і ще більше переконується в тому, що шлюб є помилкою. Артем каже, що після заміжжя почуття проходять. І більше не буде так добре, як раніше.
Усвідомивши, що ініціативи чекати від хлопця марно, я вирішила все взяти в свої руки. Почала старанніше стежити за собою, записалася в зал, почала частіше прибирати і готувати. Через місяць схудла на шість кілограм і стала в рази гарнішою. Щодня зустрічала його з роботи з гарячою вечерею та ідеальною чистотою в будинку. Я хотіла довести Артему, що після заміжжя наші стосунки стануть лише кращими. На жаль, усі мої старання були марними. Здається, він навіть не помітив, як я змінилася.
Якось увечері я сиділа засмучена на кухні. Підійшов Артем, ми говорили про все, що в нас накипіло. Потім заварили гарячий чай і довго дивилися один на одного. Я розповіла йому, що мрію стати мамою. І він зізнався, що теж дуже хотів би дітей. Сказав, що в нас вийшли б дуже гарні діти. Мені, звичайно, було приємно це чути, але я хотіла, щоб діти з’явилися у шлюбі. Мені потрібно відчувати впевненість у своєму майбутньому та стабільності.
За кілька днів Артем сказав, що він подумав і вирішив, що якщо я так хочу, то нам треба одружитися. Тому що він готовий стати батьком і хоче зробити все, щоби у нас з’явилися спадкоємці. Я почала відразу ж готуватися до весілля, поки він не передумав. Склала список гостей, записалася на примірку до швачки. Вибрала в журналі сукню, яку хочу пошити, та фату з мереживом.
Мене насторожувало те, що всі друзі Артема відмовляли його від цієї ідеї. Жартували, що він за місяць передумає і доведеться тягатися судами, щоб нас розлучили. Але він наполягав на своєму і просив усіх притихнути. Я просто почала захоплюватися своїм нареченим. Вже уявляла, яка в нас буде гарна і щаслива сім’я.
За день до розписки я поїхала до батьків. Встала о п’ятій ранку, поїхала на зачіску та макіяж. Потім повернулася за сукнею, вбралася і поїхала до РАЦСу. Ми домовилися зустрітись там заздалегідь, бо знали, що будуть довгі черги. За три години до церемонії Артем пішов до “вбиральні”. Так я залишилась із гостями одна. Було дуже соромно, все в середині стискалося від образи.
Увечері “ніякий” з’явився і на колінах випрошував прощення. Ридав, казав, що я сенс його життя. Злякався і втік, та хоче бути зі мною. Готовий на все, тільки без офіційного шлюбу. Сказав, що нічого не може з собою вдіяти. Що він не для одруження і все. Я прогнала Артема. Плакалася мамі в плече і думала, що робити далі. Мій хлопець не хоче одружитися, а я втомилася бути зручною і поступливою. Бачити його не хочу, але люблю без пам’яті.
Що мені робити?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
