fbpx
життєві історії
Того дня я відвела Матвійка в перший клас і щоб зайвий раз не тягтись з коляскою на четвертий поверх (ліфт не працював), вирішила прогулятись по парку, який знаходиться поруч з будинком. Нашій Соломійці ще й місяця не було. Ситуація, що трапилась біля входу в будинок мене неабияк здивувала. Весь вечір в роздумах. Чому наші люди такі байдужі один до одного?

Того дня я відвела Матвійка в перший клас і щоб зайвий раз не тягтись з коляскою на четвертий поверх (ліфт не працював), вирішила прогулятись по парку, який знаходиться поруч з будинком. Нашій Соломійці ще й місяця не було. Ситуація, що трапилась біля входу в будинок мене неабияк здивувала. Весь вечір в роздумах. Чому наші люди такі байдужі один до одного?

Недавно опинилася в такій дивній ситуації, вона тривала буквально пару секунд, а вражень від неї на весь вечір. Так, я дуже вразлива.

Загалом, підходжу зараз з коляскою до свого під’їзду. Припаркувала її біля дверей, шукаю в сумці ключі від домофона.

Чую, хтось йде. Відчиняються двері, виходить доросла жінка. Ошатна! Сукня святкова, красивий букет квітів.

Я із захопленням дивлюся на неї, заодно і з радістю посміхаючись, що зараз мені трохи допоможуть, притримають двері і я потраплю додому.

Але… Мабуть я їй не сподобалася і вона закрила двері прямо перед моїм носом.

Не просто відпустила і пішла, так би я хоч встигла зловити. А буквально розвернулась і закрила їх, як свої домашні.

У нас сусіди всі один одного знають, допомагають донести речі до квартири, двері завжди відкриють.

Хотілося б сказати, що це нова, напевно, людина у нас і поки ми не знайомі… Загалом не знаю як її “відмазати”.

Начебто це така дрібниця, а все ж показує людину не з кращого боку.

Я не за те, що хтось там зобов’язаний жінкам при надії, чи жінкам з колясками і дітьми. Я за те, щоб люди були добрішими і уважнішими один до одного.

Що скажете з цього приводу?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page