Того дня я запросила свекруху на “чай”. Ми сиділи у вітальні за столом, а вона, як завжди, коли її сина немає поруч, стала омивати мене брудом. – Ти геть за собою не стежиш. Мені соромно, що у Михайлика така жінка. Я весь час перевіряю, чи чисті у нього шкарпетки, і чи ситий він пішов на роботу. – І тут я не витримала. Від моїх слів у Ольги Петрівни витягнулося обличчя і округлилися очі. В той момент зайшов у квартиру чоловік.
У нас дружна і міцна сім’я, чоловік любить мене і дочку, дуже відданий і працьовитий. Я теж їх дуже люблю і з радістю дбаю про своїх рідних людей.
Але у нас є проблема, яка виражається в особі свекрухи, протягом 8 років вона відкрито “насміхається” наді мною, коли поруч немає Михайла і дочки.
Я панічно боюся залишатися з Ольгою Петрівною наодинці, тому, що вона мене дістає своїми причіпками і моралями. Але якщо чоловік поруч, вона сама чеснота.
Одного разу я поскаржилася Михайлові, але він не підтримав мене, сказав, що мама бажає нам добра, і ніколи не скаржилася йому на мене.
Тоді я зважилася на відверту розмову. Мені дуже важливо зрозуміти чому у неї такий настрій на мій рахунок. Того дня я запросила її до нас, коли вдома нікого не було.
Чай в чашках остигав, свекруха все нарікала на мене і нарікала: я нечупара, я не стежу за собою, їй доводиться постійно перевіряти чи чисті шкарпетки у її сина, чим годую, як розважаю, і тільки вона одна одягає свою єдину дитину.
До мене Михайло зустрічався з іншою дівчиною, ось це була ідеальна дружина, не те що я. Мене погано виховали батьки, я сиджу на їх шиї.
Нарешті я не витримала, відлучилася на кухню, рвонула там стопку “міцненької” видихнула і стрімко попрямувала в кімнату.
Перший раз в житті я дозволила собі розмовляти з дорослою жінкою ось так: “Шановна, Ольга Петрівна! Ми-сім’я, ми разом вже 8 років, у нас росте дочка. Я дружина і мати. І я не потребую ваших порад і повчань.
Я наполягаю не приходити в мій будинок, без попиту, тому, що ви мені не приємні, у мене від вас піднімається печія. Я вас не можу переносити, і вже тим більше не потребую ваших подачок, якими ви мене постійно тицяє!”
У свекрухи витягнулося обличчя, очі збільшились у два рази, вона з силою стиснула чашку, що побіліли пальці: “Ах ти невдячна така, ти ще мені будеш вказувати приходити мені до сина чи ні, та я взагалі переїду до вас жити і буду в гості запрошувати Оленку, Оленка досі йому подобається, я …”
Господи, як добре, що чай охолов, тому що я схопила свою чашку і виплеснула її на свекруху.
Ольга Петрівна схопилася і рвонула до дверей, я за нею, схопила з вішалки її плащ і він полетів на майданчик вперед свекрухи. Зачинила двері, сповзла по стіні на підлогу і стале ревіти.
Мені було соромно за те, що я образила жінку похилого віку, за те, що зіпсувала її річ. Як я тепер буду виправдовуватися перед чоловіком. Повернулася на кухню і перекинула ще стопку, якраз повернувся чоловік, я зрозуміла, що він в курсі мого подвигу.
Але я і слова не дала йому сказати: “Якщо ще раз наша мама переступить поріг мого будинку без на те мого дозволу, я заберу Валентину і піду від вас! Якщо ще раз вона тільки подивиться не так у мою сторону я спущу її зі сходів”. Розвернулася і гордо пішла…
Цю ніч я спала одна. На ранок Михайло обережно поплескав мене по плечу простягнув таблетку і воду. Я не можу переносити випивку, у мене завжди на ранок ломить голову з пів стопки. Михайло обійняв мене і пообіцяв серйозно поговорити з мамою.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
