Того ранку я повинен був завести дітей до тещі. І все б нічого, та двері нам вперто ніхто не відкривав. Я вже став неабияк хвилюватися. Стефанія Василівна жінка вже у віці, мало що могло трапитися. На шум вийшли сусіди. Благо, одна з жінка мала запасний ключ.
З першого дня знайомства Стефанія Василівна ставилася до свого зятя з грубуватою турботою.
– Виріс у жебрачій родині, смачніше за ріпу нічого в житті не куштував, – розповідала теща подругам.
Коли Святослав приходив у гості, вона завжди намагалася підсунути йому шматочок краще.
– Він же зовсім нерозумний, такий самий, як моя донька, – зітхала Стефанія Василівна за щільно зачиненими дверима кухні.
Вона щоразу пропонувала молодому подружжю свою допомогу в покупці квартири в іпотеку. Насправді зовсім не зрозуміло любила вона зятя чи зневажала. Але як би там не було, вона його ніколи не ображала. Іноді ляпала безтактність, але це наше спільне лихо. Коли мати з донькою ділилася побоюваннями, то та від неї просто відмахувалася, мовляв, ну навіщо зараз уже вчити, коли я вже стала його дружиною.
Святослав та Катерина по-справжньому любили один одного, а тому жили вони дуже добре. Може “світло” у їхній сім’ї було тому, що молоді одразу пішли жити на орендовану квартиру і не притиралися ні до свекрухи, ні до тещі.
На перший погляд, у їхній сім’ї склалася стандартна ситуація, проте не минуло й шести місяців з дня весілля, як теща сильно образилася на чоловіка доньки.
У суботу в Катерини був ювілей, вони домовилися з батьком, що та прийде раніше і допоможе доньці з приготуванням, а сама ювілярка приєднається до неї після того, як закінчиться її робочий день.
– Тобі чоловік відкриє, він якраз вранці з нічної зміни прийде, – сказала донька Стефанії Василівні.
В той день Святослав сильно втомився, а ще він сильно затримався на роботі, а тому повернувся додому не о сьомій, як завжди, а на початку одинадцятої. Хлопець зайшов у квартиру та замкнув за собою вхідні двері. Він упав на ліжко в одязі, як був, і заснув міцним сном. У нього сил навіть не вистачило розігріти собі сніданок.
У свою чергу теща вирішила приїхати раніше, бо була твердо впевнена в тому, що до її приїзду зять уже чиститиме на кухні картоплю. Стефанія Василівна задзвонила у двері, але ніхто не поспішив на зустріч. Вона потім ще кілька разів натиснула на дзвінок, а потім почала дзвонити безперестанку. Жінка дістала мобільний телефон і почала дзвонити зятю.
Поки Святослав спав міцним сном, теща з величезними сумками намагалася додзвонитися то йому, то доньці, яка також не брала слухавку.
Коли Стефанія Василівна нарешті додзвонилася до доньки, то крізь сльози їй повідомила, що зять не пускає її до квартири.
– Якось дивно, Святослав уже давно має прийти з роботи. Почекай трохи я постараюся відпроситися раніше.
Бідолашній Стефанії Василівні довелося стирчати на сходовому майданчику майже дві години. Коли приїхала донька і вони зайшли з нею в квартиру, то побачили Святослава, що спав на ліжку. Хлопець прокинувся і кинувся одразу зустрічати дружину.
Святослав довго вибачався перед тещею, але та тільки відмахувалася від нього, бо була впевнена, що зять так вчинив із нею зі шкідливості.
Зрозуміло, що день народження Катерини був зіпсований. Після цього теща на зятя дулася багато років. Поступово історія обросла щирими подробицями. Стефанія Василівна розповідала подругам, що зять стояв з іншого боку дверей і сміявся, доки вона дзвонила.
Через кілька років ця історія отримала ще дивніше продовження. Якось Святослав мав завести дітей до матері дружини. Він приїхав до тещі і задзвонив у двері, але ті двері йому не відчинили. Зять почав дзвонити, але та не відкривала. Чоловік серйозно злякався, тому що теща була вже дамою у віці. Потроху почали виходити сусіди. Одна із сусідок винесла запасний ключ від квартири Стефанії Василівни.
Всі разом вони ввалилися в квартиру тещі, де їх зустріла перелякана господиня. Діти кинулися до бабусі з вересками на шию, але та довго не могла зрозуміти, що насправді сталося. Як виявилося, жінка стала погано спати, і в поліклініці їй прописали препарати для сну. Напередодні ввечері вона випила препарат, а тому спала як немовля і нічого не чула. Коли зять вислухав історію тещі, то єхидно заявив:
– Десь я вже цю історію чув!
Стефанія Василівна єхидним поглядом подивилася на зятя, але більше ніколи йому не згадувала той випадок, який трапився з ними багато років тому.
Фото ілюстративне
