fbpx

Того вечора ми привезли цілий прицеп сіна для корови на зиму. Сергій почав обурюватись: “Не розумію, чого це зятьок лежить, приїхавши з роботи, на дивані, а ми маємо гарувати! Того не буде! Його діти теж п’ють молоко, що то тільки мені потрібна корова?” Що тоді було на подвір’ї: шум, гамір, верески. Сусіди мали що слухати і на що дивитися. Безкоштовні серіали

Дуже хвилююсь за те, що мої сини так і залишаться холостяками!

У мене троє дітей: двоє дорослих синів і донька!

Живе з нами ще моя старенька мама Єва, зять Мар’ян і четверо онуків! Саме дочка Стефа подарувала мені Андрійка, Василька, Вікторію і Тетянку.

Отже, в одній хаті нас живе 10 осіб. Колись дід мій казав: “Та то челядь, людоньки добрі!”

Дійсно, челядь. Не раз сиджу зранку на кухні, а моя дев’яностолітня мама питає: “Надю, що ж ти будеш варити сьогодні на нашу челядь? Йно звариш – вже нема”.

Все своє життя присвятила дітям, сім’ї, а тепер внукам. Мало бачила, як то є по світі різного цікавого. Вірила, мріяла, що діти підростуть, будуть мати свої сім’ї, тоді з чоловіком десь поїдемо.

Не так сталося, як гадалося! Чоловік завчасно покинув цей світ. А доля у наших дітей якось не складається!

Сини дуже перебирають дівчатами. Старший Сергій мав гарну, роботящу дівчину, але – ні: “Мамо, вона не вміє за собою доглядати, закінчила якесь училище, не дуже то й “толкова”, вона хоче тільки, щоб я подаруночки їй купляв”.

Не захотів тої Ані.

Другий мій – Андрій дуже соромиться дівчат: на дискотеку не піде, в компанію з хлопцями теж – ні! Привела до хати (щоб потоваришував) доньку моєї однокласниці.

Вродливу таку – Олю. Та Андрій носом крутить – не підходить! Йому важко знайти спільну мову з нею!

Не всі його розуміють. А моя мама каже: “Знаєте, хлопці, ви такі гонорові, що для вас у селі нема дівчини. Не знаю чи до живу до вашого весілля?!”

Так і чекаємо якихось змін, а їх нема. Та найважче те, що мій зять Мар’ян не може у нас жити! Як часто він мене ображає. Поки жив мій чоловік, то ще був стриманим, а потім – дуже змінився.

Зверхній такий, деколи мої сини мене захищають, Сергій навіть з Мар’яном одного разу серйозну “бурю” зчинили.

У нас є господарка, кожен щось робить, помагає, а зять працює на будові, коли приїжджає з роботи – то дуже втомлений, не має сили допомогти.

А того вечора ми привезли цілий прицеп сіна для корови на зиму. Сергій почав обурюватись: “Не розумію, чого це зятьок лежить, приїхавши з роботи, на дивані, а ми маємо гарувати! Того не буде! Його діти теж п’ють молоко, що то тільки мені потрібна корова?”

Мар’ян був дуже роздратований, після таких слів: “То я нічого не роблю по-вашому ? Зранку до вечора на тій будові, світа Божого не бачу, гарую, гроші приношу, а ви такі двоє синків – ніде не працюєте, могли б мамі трохи й грошима допомогти! Живете на пенсію баби та мами! Як вам не соромно!”

Що тоді було на подвір’ї: шум, гамір, верески. Сергій обурився не на жарт, хотів добряче дати зятеві, Андрій побіг їх розбороняти. Мені шкода внучат, що на це все дивляться.

А сусіди мають що слухати і на що дивитися. Безкоштовні серіали… У нашій хаті часто “бурі” не вщухають.

На жаль, Стефа з Мар’яном не мають де йти жити. Я втомилася постійно злагоджувати ” ті їхні кути”. Не знаю чи є якийсь вихід з нашої ситуації?

Порадьте щось, бо сил моїх більше немає!

Автор – Наталя У

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Передрук заборонено!

You cannot copy content of this page