fbpx

Того вечора Остап не роззуваючись зайшов до квартири, і став кидати в чемодан свої речі. На мої прохання хоча б прояснити ситуацію, він мовчав. На все це дивилися наші з ним діти: Богданчик – 14 років, і Єлизавета – 9. Сам Бог знає, як я “витягувала” сина з важкого стану (він був сильно прив’язаний до батька), хоча й самій було дуже важко. А пішов Остап, як згодом я дізналася, до нашої сусідки

Того вечора Остап не роззуваючись зайшов до квартири, і став кидати в чемодан свої речі. На мої прохання хоча б прояснити ситуацію, він мовчав. На все це дивилися наші з ним діти: Богданчик – 14 років, і Єлизавета – 9. Сам Бог знає, як я “витягувала” сина з важкого стану (він був сильно прив’язаний до батька), хоча й самій було дуже важко. А пішов Остап, як згодом я дізналася, до нашої сусідки.

Мені було 36 років, коли я з двома дітьми залишилася одна, після того, як мій чоловік втік з нашою сусідкою. Синові було 14 років, а доньці 9. Сумувати не було часу, а мало того, що син важко переніс зраду батька і мені треба було приводити його до тями, так ще мені треба було йому оплачувати репетиторів, щоб він успішно склав випускні іспити і продовжував далі вчитися в 10 і 11 класі.

За освітою я корекційний педагог, але зарплата дуже маленька. І ось мені довелося займатися приватною практикою, працюючи логопедом з дітьми. Найчастіше це були особливі дітки. Тому після основної роботи мені доводиться бігати від учня до учня. І, звичайно ж, в такому режимі, ні про яке особисте життя я навіть мріяти не могла, та чесно кажучи, й не хотілося мені.

Аліменти від чоловіка я не отримувала два роки. Хоча суд присудив йому мінімальні аліменти, але Остап ухилився від них, втікши до столиці. І, зрозуміло, у мене не було коштів і часу його шукати. І ось одного разу мені знайома порекомендувала звернутися на один з форумів, де дають безкоштовну юридичну консультацію. Я написала повідомлення, і на моє здивування відразу ж відгукнулися на моє прохання.

Виявилося, це був державний працівник одного з вищого державного органу країни. Він сказав, що допомагає безоплатно, сказав, які документи принести, і він подивиться, що можна зробити. Я була неймовірно здивована, на наступний день побігла на зустріч з цим чоловіком.

І, о Боже, який шикарний чоловік був біля мене. Респектабельно одягнений, доглянутий, культурний і освічений. І найголовніше – мій ровесник.

Може, позначилося, що я близько двох років після розлучення не зустрічалася з чоловіком або дуже втомилася. Але відразу ж, як я його побачила, я розтанула. Він щось говорив, а я просто стояла і розглядала його.

Я навіть і мріяти не могла про нього, так як ця людина була вище за статусом і симпатичніше і освіченіше мене. Але після цієї зустрічі я стала весь час думати і мріяти про нього. Найголовніше, він домігся аліментів, мого колишнього чоловіка змусив виплачувати їх. Але чоловік, його звали Руслан, не попросив ніякої подяки. І я ще більше його полюбила, але навіть і не мріяла, що колись знову його побачу.

І ось через пів року він мені телефонує. Поцікавився моїм життям, коротко розповів про своє, запросив до ресторану.

До цієї зустрічі я готувалася так ретельно, я уявляла кожен свій крок. Та й взагалі, в ці моменти я була на сьомому небі від щастя.

І ось наша зустріч настала. Він, в дорогому костюмі, з шикарним букетом квітів, зустрічає мене, таку зовсім непомітну сіру мишку. Я ніколи б не подумала, що зможу своєю зовнішністю причарувати такого завидного нареченого.

Ми милувалися один одним, я й не помітила, як ми опинилися у нього дома. Це був незабутній вечір. Я закохалася в Руслана, як дівчинка. Так ми й почали зустрічатися.

Одного разу, коли ми з Русланом йшли щасливі та закохані по вулиці, зустріли мого колишнього чоловіка з тією ж сусідкою. І я навіть зраділа, що все в житті так сталося. Якби не ці аліменти, я б ніколи не зустріла своє справжнє кохання.

Ось так буває, дівчатка. Все, що не робиться, все на краще! Я в цьому переконалася на власному досвіді!

Фото ілюстративне – pixabay

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page