Той факт, що я – позашлюбна дочка своєї самотньої матері, дуже засмучувала мене все свідоме життя. Насамперед я відчувала образу і злість за свою нещасну маму, якій було несолодко, коли я з’явилася на світ.
Половина сім’ї відвернулася від нас, а інша допомагала, але при цьому жодного разу не давала забути про помилку, яку колись зробила моя мати. І цією помилкою був мій батько. Тепер, коли я знала ім’я та адресу винуватця всіх нещасть, я думала, як саме їй помститися.
Моїм батьком був старий викладач в університеті. Коли він познайомився з мамою, він був ще аспірантом. І в його плани не входило заводити сім’ю з якоюсь робітницею місцевого заводу.
Тому коли справа дійшла до суду, він повністю заперечував свою причетність до майбутньої дитини своєї колишньої подруги. У ті часи ДНК-тести були не такі доступні. Тому суд закінчився швидко і не на користь мами, яка тільки народила.
До того ж на той момент у нього вже була пасія, чиє матеріальне становище допускало шлюбні узи. Це була донька ректора, зі своєю квартирою та машиною. За півроку пара зіграла весілля, а ще через рік у них народився син. Його адреса у мене теж є.
Окрім дітей у батька були й онуки. Та й взагалі, у нього все було добре. Не те що в моєї матері, чию ганьбу потім згадувала вся вулиця. Здавалося б, стандартний випадок. Мама не перша і не остання мати-одиначка у цьому світі. Але доля склалася так, що вона стала таким собі ізгоєм у своєму середовищі. І я також.
Нині мені 39 років. Я ще незаміжня, з дітьми теж не склалося, але маю хорошого друга. Моя мати вже кілька років як у місці більш доброзичливому, ніж цей наш тлінний світ. А до цього я робила все, щоб моя мати почувала себе коханою.
Про те, хто мій батько, я дізналася порівняно недавно. Тому тільки зараз я зважилася відвідати своїх далеких родичів.
Спершу я прийшла до брата. На подив той прийняв мене без негативу. Чомусь його не здивувало, що батько мав дитину на боці. Єдине, що його спантеличило, це те, що я була старша.
Як виявилося, наш спільний батько не найкращий сім’янин. Ще змалку брат був свідком суперкрок і конфліктів і періодичної відсутності батька в їхньому житті. Однак, незважаючи на всі проблеми, сім’я вистояла, батько став розсудливим, і родина продовжила своє успішне існування.
Потім я разом із братом прийшли до його матері. Та спочатку бурхливо відреагувала на появу позашлюбної дочки чоловіка. Але як тільки їй назвали прізвище, згадала про судове засідання та про мою матір. Насправді їй було все одно, але для пристойності ця жінка висловила співчуття з приводу долі колишньої суперниці, яка не склалася.
Поки що я не бачила жодної можливості помститися батькові. Адже його стосунки з близькими давно були не ідеальними. І кому тоді руйнувати ідеальне життя, якщо його немає? Я сподівалася дізнатися відповідь на це питання під час зустрічі з самим татом. Тоді б я точно щось вигадала.
На порозі мене зустрів втомлений чоловік похилого віку. Незважаючи на вік, було видно, наскільки він був колись привабливим. Не дивно, що він так довго мав успіх у жінок.
Спершу він навіть не міг згадати мою матір. Тільки при згадці суду він згадав про скороминущі стосунки, які поспішив забути заради перспективного шлюбу.
– Так, було діло, – сумно кивнув батько. – Ти, мабуть, сердишся на мене. Справедливо. Помститися хочеш. Теж розумію. Але я ніяк не зможу відплатити ні тобі, ні твоїй матері, Оленко. Батьківського кохання я вже дати не зможу. Тільки матеріальну допомогу, та й то невелику. Порада хіба що. Знаєш, образа ще нікому добра не приносила. Розумію, що вам з мамою було важко, але що далі, то важче цей вантаж. І колись ти можеш не витримати його. А життя дане не для цього, повір. Я дуже радий, що ти прийшла. Як не крути, все ж таки ми рідня. Я що хочу сказати, відпусти це. Помститися все одно не вийде, а твоїй душі цього не потрібно. Це нікому не потрібне.
Від слів незнайомого мені батька я почала плакати навзрид. Тоді він підійшов до неї і обійняв, як я колись мріяла в дитинстві, думаючи про батька: міцно та ніжно. відтоді вже рім ми з татом спілкуємося і я вдячна за це Богу і долі.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
Недавні записи
- Моя мама доглядає хворого батька. Дякувати Богу, господарки вже позбулася. Ми допомагаємо з братом фінансово. І все б нічого, якби мій дядько, мамин рідний брат, не запалився ідеєю переселити дев’яносторічну маму в село, бо там свіже повітря. Я вже сказала мамі, що якщо вона на цю авантюру піде, то і копійки від мене і брата не отримає. То як в квартирі маминій жити, то на раз-два, а як прийшлося доглядати літню людину, то на тобі Марусю, бо ти в селі живеш!
- Ми купили свекру теплу сорочку і три пари шкарпеток, для мами торт і парфуми і поїхали. Та в селі нас чекав сюрприз у вигляді Орисі і дітей. Виявляється, Орися, як повноправна невістка, розгулювала по подвір’ї з телефоном і знімала, як вона казала, “контент”. Ми привіталися і я пішла до свекрухи. Ви собі не уявляєте, яким поглядом вона на мене зиркнула, а потім сказала: “Іноді люди розходяться на деякий час, а потім знову сходяться”. І це вона сказала жінці, яка стоїть перед нею з величезним пузом
- Ввечері я вийшла у двір, а там морозище під п’ятнадцять градусів. Налякалася я і пішла в котельню, ще дров підкинути, в чоловіка нічна зміна, діти вже лягли відпочивати, а я переживала, щоб вода в трубах не замерзла. А тут наш собака вірний, дружок Чарлі, як шмигнув на м’якеньке крісло і не захотів виходити. Та й я не виганяла його, пошкодувала, щоб не змерз. Якби я тільки знала, що то ніч на Андрія, і що нам збитки зроблять, я б навпаки Чарліка залишила на сторожівці
- Після того, як дочка вийшла заміж у Польщі, а мені стало дуже важко, я зібрала всі гроші на той квиток у Краків і стала жити з дочкою і зятем під одним дахом в будинку. Але ось я в своєму меленькому селі. Ніколи не думала, що рідна дитина виставить мене за двері, залишивши без копійки. Мій зять – бездушна людина! Це я зрозуміла давно, ще коли дочка перестала допомагати мені копієчкою. Дивлюся серіали, зрідка спускаюся до холодильника і назад. Мене було не видно і не чути
- Сьогодні за сніданком Катерина Степанівна сиділа засмучена, наче хто з родичів на небеса відправився. Причиною стало те, що гуска “ласти склеїла”. Після в свекрухи піднявся тиск, а коли я його міряла, вона розплакалась, адже вона її виходжувала, годувала, купляла їй вітаміни. Скажу відверто, я в подиві від цієї ситуації. Коли моя донечка потрапила в лікарню, то моя свекруха жодної сльозинки не впустила. Більше того, вона навіть особливо цим не переймалась. Говорила так черство: “Там є лікарі і вони їй допоможуть”