Толік того дня поїхав за мамою в Трускавець, вона там підліковувалась в санаторії дві недільки. Приїхали, погрались з дітками, пообідали. Свекруха відразу поїхала на дачу, чоловік сів за комп’ютер, потім перелег на ліжко і почав керувати пультом. Через пів години він “дозрів” для розмови, точніше монологу.
Чесно, в мене нема слів. Ну чому свекруха все ніяк не може дати сину подорослішати. Все робить за нього?
Одразу ж опишу нашу ситуацію. Ми живемо разом зі свекрухою, але в Алли Іванівни є квартира, правда однокімнатна, але досить простора. Напередодні ми домовились, що будемо жити окремо, бо як не крути, але свекруха не дає своєму сину подорослішати (все старається робити замість нього).
“Я з цієї квартири нікуди не поїду. Тут мені зручно. Тут і кабельне є, і інтернет, і кондиціонер, і пластикові вікна. Зупинка поруч. А в тій квартирі цього немає. Ми вирішили, що туди переїде мама. Поки робить ремонт і вставляє вікна, поживе на дачі. Приїжджатиме на вихідних, щоб з онуками посидіти”.
Я була не в собі. Цього я не очікувала. Замість того, щоб дати синові бути самостійним, забезпечувати сім’ю і платити комунальні платежі за свою квартиру, свекруха знову зробила як їй зручніше.
Формально ми будемо жити окремо, але в її квартирі, яку ж вона буде оплачувати (з мовчазної згоди сина) і приходити коли захоче.
Квартира Толіка знаходиться в трьох зупинках від цієї. До зупинки йти хвилин сім. Вона однокімнатна, комуналка невелика.
Площа квартири дозволяє поставити і диван і дитяче ліжечко (а в майбутньому дворівневе ліжко і робоче місце).
Квартиру вони здавали в оренду знайомим за половину вартості без урахування комуналки.
Мені незручно перед свекрухою. Виходить я (тобто їх рішення) виселяю її з власної квартири.
Адже наша самостійність для неї знову виливається в фінансові втрати (ремонт, меблі, нова техніка), адже вона тільки взимку купила в кімнату нову стінку і білий кутовий диван, але не забрала їх.
Але і назад не повернеш… Буде тільки гірше… Невже я теж буду такою свекрухою? Не буду давати дітям бути самостійним і вчитися на своїх помилках? Ця думка мене лякає…
Що скажете?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
