Тоня не хотіла б згадувати події минулих років, але подруга Ліда нагрянула так несподівано і без подробиць вона навряд чи піде.
– Ох, і шкода мені тебе Тонько! Залишилася одна із трьома дітьми.
– Що вже тепер говорити, видно моя доля, — цікаві очі Ліди дивилися прямо в душу. – А я ж умовляла його не їздити до столиці, а він «Поїду, грошей зароблю!». Четвертий рік пішов, як ні слуху, ні духу від нього.
– Ох, яка бідося! А що поліція – шукають?
– Шукати шукають, але толку мало. – Антоніна підлила чай цікавій подрузі. – Я і до столиці їздила на впізнання. Та тільки не Тарас це був.
– Так, столиця вона велика. Там легко загубитися і важко знайти людину.
– Всі очі вже виплакали, ні сльозинки, ні лишилося! – Тоня глянула у вікно і тяжко зітхнула. – Скоро Павлик має приїхати з навчання. Він у мене великий молодець! Закінчив школу з медаллю та вступив до університету. Та тільки не хочу я його відпускати в цю столицю. Вона в мене вже чоловіка відібрала, а тепер син там живе.
– Все буде гаразд із Павликом! Він у тебе розумний та кмітливий.
– Тарас так і сказав, «Поїду, зароблю грошей на навчання сина» і зник безвісти.
– А Тарас що, відразу зник?
– Ні! Спочатку дзвонив і трохи грошей посилав, – Тоні було важко згадувати події минулих років. Біль ще палив душу, а надія на повернення чоловіка з кожним днем ставала все меншою і меншою. – А потім наш зв’язок обірвався. Місяць пройшов, перш ніж я звернулася до поліції. Думала, сам з’явиться.
– Їм лише б звіти писати, а діяти не хочуть.
– Якби не звільнили його тоді з роботи, нічого б не сталося. Був би зараз зі мною поруч.
– А чому звільнили? – Ліда сама підлила собі чай. Подробиці, якими ділилася подруга, вражали її.
– Ти ж знаєш, що трактористом він у мене працював на тутешній фермі.
– Так, і був завжди на доброму рахунку. А що сталося?
– Зламався його залізний товариш під час посівних. Хазяїн запропонував йому пересісти на інший і продовжити роботу, а мій ні в яку, мовляв, сам полагоджу.
– І невже зламав?
– Полетіла повністю ходова частина, був потрібний капітальний ремонт. Тарас взявся за ремонт, а господар вимагав, щоб він працював у полі. Загалом, не витрмав мій Тарас, і сказав, що більше не повернеться туди.
– Так, з характером мужик!
– Адже працював у мене він лише в сезон, а решту часу вдома. І так ледве зводили кінці з кінцями. От і задумав він на заробітки до столиці поїхати. Там, каже, перспектива! І що мені тепер його перспектива.
Хвіртка за вікном грюкнула, і Тоня одразу ж глянула у вікно.
– Павлик приїхав! – вона швидким рухом змахнула залишки сліз з обличчя і глянула на вхідні двері.
Двері різко відчинилися. Павло швидким кроком увійшов до хати. Його обличчя було змарнілим і блідим.
Він з сумом подивився на матір і промовив:
– Вчора я бачив батька. Він живий і здоровий.
Антоніна повільно підійшла до сина. Їй здалося, на мить, що вона не дочула і не зрозуміла, але Павло повторив свої слова. У думках – образ Тараса. Погляд його перед від’їздом був затуманеним і сумним. Жінка зазирнула за спину сина, намагаючись побачити чоловіка, але не знайшла його.
– Тато не приїхав зі мною! І навряд чи колись повернеться сюди.
– Як же, синку? Чому він не приїхав?
– Я зустрів його випадково. Батько не очікував нашої зустрічі, – Павлик намагався підбирати слова, але вони застрягали в горлі й лунали уривками. – Він виглядав добре. Все в нього добре, мамо. Про нас він просто забув. Сім’я у нього інша. От і все!
– Сім’я інша? – слова, сказані сином, ні як не хотіли доходити до свідомості жінки. – Я стільки ночей не спала. Подушки мої хоч вичавлюй, а в нього родина інша?
Син обійняв матір.
– Поплач мамо, стане легше!
Антоніна відсторонилася від сина.
– Та не буду я більше плакати. Досить вже! І сльозинки не зроню.
Тоня, ніби не помічаючи нікого навколо, почала прибирати зі столу. Рухи її рук були сповільненими, а обличчя – амімічним та відстороненим.
– Я піду, Павлику, а ти, як ніколи, тепер потрібен матері і своїм молодшим братам.
Лідія непомітно для подруги пішла. Історія Тоні дуже вразила її. Знаючи характер Антоніни, вона не сумнівалася, що подруга впорається і знайде сили жити далі.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, Ibilingua.com.
