fbpx
життєві історії
Тої суботи Клавдія Микитівна, моя свекруха, прийшла без попередження, відкривши двері своїм ключем. І побачила, як ми прибираємо вдома. – Ти не любиш ні свого сина, ні мого! –  заявила мама чоловіка. Та хай подякує за подарунок – таку культурну революцію

Тої суботи Клавдія Микитівна, моя свекруха, прийшла без попередження, відкривши двері своїм ключем. І побачила, як ми прибираємо вдома.

– Ти не любиш ні свого сина, ні мого! –  заявила мені мама чоловіка.

Я нещодавно мамі чоловіка культурну революцію подарувала – вона раптово прийшла до нас у гості, побачила, що, – о, божечки! – мені з прибиранням чоловік і син допомагають – одниз пилососом, другий пил протирає. Сиділа, хапала ротом повітря, потім сказала, що я неправильна жінка, що я своїх чоловіків не люблю і вирушила, вся у почуттях, додому.

Є в мене чоловік Руслан, є й досить дорослий син Ярослав, йому дванадцять років. Я з перших днів нашого з Русланом сімейного життя сказала, що жодного поділу на чисто жіночу та чисто чоловічу роботу не буде. Зараз не кам’яний вік, ми обоє працюємо, тому й побутом займатимемося разом. Чоловік погодився.

Тому, мабуть, у мене не виникало особливих складнощів у декреті, що я маю і з дитиною встигнути, і підлогу вимити, і їсти приготувати. Справлялися з чоловіком по черзі. Нас такий розклад влаштовував, принаймні жодного разу за декрет ми не посварилися, а на роботу я повернулася без тремтячого ока. І навіть готова сходити у декрет ще раз, тим більше зараз, коли закрито питання з іпотекою.

Мама чоловіка Клавдія Микитівна живе від нас досить далеко – три години електричкою. У неї свій будинок, город, чоловік та молодший син із сім’єю під боком. Тому нас вона частими візитами не балує. Зазвичай взагалі ми до них їздили – щось допомогти, щось із міста привезти. Але ключ від нашої квартири свекруха про всяк випадок має: іноді приїде вдень у місто, коли ми на  роботі, так щоб на вулиці не чекала.

Коли ми тільки одружилися, мама Руслана намагалася мене виховувати під себе, але на мене де сядеш, там і злізеш. Я готова допомагати, але на шиї у себе нікого возити не збираюсь. Клавдія Микитівна попхикала невдоволено, але відступила зі своїми планами видресирувати мене. Протягом нашого з чоловіком сімейного життя вона робила ще кілька таких спроб, але з таким самим нульовим результатом.

Напевно, тому мама Руслана так завзято взялася за другу невістку – дружину молодшого сина. Таня дівчина гарна, але надто м’яка. Вчасно відсіч дати не зуміла, ось тепер уже сім років ходить струнко. А у мами Руслана в голові такий домобуд, що тільки дай їй шанс його проявиявити.

Так от, у нас вдома свекруха була рідкісним гостем. Зазвичай з’являлася на якісь свята та заздалегідь про свій візит повідомляла. Зустрічали ми її чинно-шляхетно, при повному параді. Але нещодавно вона вирішила приїхати зненацька, собі ж гірше

Субота, година дванадцята дня, самі по собі відкриваються двері. На порозі дорогоцінна Клавдія Микитівна власною персоною.

– Ага, не чекали, – сміється. – А я вам сюрприз хотіла зробити. Та вчора до лікаря приїжджала, а ввечері з подружкою зустрілися, вона якраз до доньки прилетіла. Ну і всю ніч з нею проговорили. А зараз я до вас зазирнути вирішила.

Та мені то все одно, тільки в нас прибирання йшло. Чоловік у цей час без ентузіазму, але з усією старанністю відмивав плиту, яку вони із сином увечері забруднили у спробах гарно перевернути млинець у польоті. А Ярик у цей час готувався пилососити після того, як пил протер.

– Привіт, бабусю, – помахав він свекрусі щіткою від пилососа.

А потім і Руслан вийшов у фартуху та гумових рукавичках. Я думала, що свекруху вхопить прямісінько в нас на порозі. Жінка, яка все життя піклувалася чоловіком і двома синами, раптом побачила, що можна жити по-іншому. Я чула, як у неї в голові шаблони сипляться.

Маму Руслана було доставлена ​​на кухню, напоєно чаєм, нагодовано млинцями, які вчора напекли чоловік і син, а з її обличчя не сходив якийсь сумно-здивований вираз обличчя. На запитання вона відповідала якось скупо, а потім поспішила на вокзал. Я запропонувала її підвезти, але мама Руслана відмовилася.

Вже у дверях мама чоловіка приречено шепотіла, що все ми робимо неправильно. Особливо я.

– Ти не любиш ні свого сина, ні мого, – промовила вона.

– З чого раптом такі висновки?

– Любила б, то не стала б їх жіночою роботою навантажувати!

О, мамо чоловіка, вам час, приємно було побачитися. Ще мені не вистачало вислуховувати нісенітниці про роль жінки та чоловіка у домі.

Я не розумію, чого вона так розхвилювалася? Мої чоловіки допомагають мені з прибиранням, можуть щось приготувати. Так само я можу сходити за продуктами, викинути сміття та викликати сантехніка. Ми живемо у двадцять першому столітті, це нормально!

Уявляю, який у мами чоловіка культурний переврот у свідомості. Але, може, після цього ще сильніше цінуватиме молодшу невістку, адже Таня все робить по дому сама, вона достойна учениця Клавдії Микитівни.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com