fbpx

Тої суботи Клавдія Микитівна, моя свекруха, прийшла без попередження, відкривши двері своїм ключем. І побачила, як ми прибираємо вдома. – Ти не любиш ні свого сина, ні мого! –  заявила мама чоловіка. Та хай подякує за подарунок – таку культурну революцію

Тої суботи Клавдія Микитівна, моя свекруха, прийшла без попередження, відкривши двері своїм ключем. І побачила, як ми прибираємо вдома.

– Ти не любиш ні свого сина, ні мого! –  заявила мені мама чоловіка.

Я нещодавно мамі чоловіка культурну революцію подарувала – вона раптово прийшла до нас у гості, побачила, що, – о, божечки! – мені з прибиранням чоловік і син допомагають – одниз пилососом, другий пил протирає. Сиділа, хапала ротом повітря, потім сказала, що я неправильна жінка, що я своїх чоловіків не люблю і вирушила, вся у почуттях, додому.

Є в мене чоловік Руслан, є й досить дорослий син Ярослав, йому дванадцять років. Я з перших днів нашого з Русланом сімейного життя сказала, що жодного поділу на чисто жіночу та чисто чоловічу роботу не буде. Зараз не кам’яний вік, ми обоє працюємо, тому й побутом займатимемося разом. Чоловік погодився.

Тому, мабуть, у мене не виникало особливих складнощів у декреті, що я маю і з дитиною встигнути, і підлогу вимити, і їсти приготувати. Справлялися з чоловіком по черзі. Нас такий розклад влаштовував, принаймні жодного разу за декрет ми не посварилися, а на роботу я повернулася без тремтячого ока. І навіть готова сходити у декрет ще раз, тим більше зараз, коли закрито питання з іпотекою.

Мама чоловіка Клавдія Микитівна живе від нас досить далеко – три години електричкою. У неї свій будинок, город, чоловік та молодший син із сім’єю під боком. Тому нас вона частими візитами не балує. Зазвичай взагалі ми до них їздили – щось допомогти, щось із міста привезти. Але ключ від нашої квартири свекруха про всяк випадок має: іноді приїде вдень у місто, коли ми на  роботі, так щоб на вулиці не чекала.

Коли ми тільки одружилися, мама Руслана намагалася мене виховувати під себе, але на мене де сядеш, там і злізеш. Я готова допомагати, але на шиї у себе нікого возити не збираюсь. Клавдія Микитівна попхикала невдоволено, але відступила зі своїми планами видресирувати мене. Протягом нашого з чоловіком сімейного життя вона робила ще кілька таких спроб, але з таким самим нульовим результатом.

Напевно, тому мама Руслана так завзято взялася за другу невістку – дружину молодшого сина. Таня дівчина гарна, але надто м’яка. Вчасно відсіч дати не зуміла, ось тепер уже сім років ходить струнко. А у мами Руслана в голові такий домобуд, що тільки дай їй шанс його проявиявити.

Так от, у нас вдома свекруха була рідкісним гостем. Зазвичай з’являлася на якісь свята та заздалегідь про свій візит повідомляла. Зустрічали ми її чинно-шляхетно, при повному параді. Але нещодавно вона вирішила приїхати зненацька, собі ж гірше

Субота, година дванадцята дня, самі по собі відкриваються двері. На порозі дорогоцінна Клавдія Микитівна власною персоною.

– Ага, не чекали, – сміється. – А я вам сюрприз хотіла зробити. Та вчора до лікаря приїжджала, а ввечері з подружкою зустрілися, вона якраз до доньки прилетіла. Ну і всю ніч з нею проговорили. А зараз я до вас зазирнути вирішила.

Та мені то все одно, тільки в нас прибирання йшло. Чоловік у цей час без ентузіазму, але з усією старанністю відмивав плиту, яку вони із сином увечері забруднили у спробах гарно перевернути млинець у польоті. А Ярик у цей час готувався пилососити після того, як пил протер.

– Привіт, бабусю, – помахав він свекрусі щіткою від пилососа.

А потім і Руслан вийшов у фартуху та гумових рукавичках. Я думала, що свекруху вхопить прямісінько в нас на порозі. Жінка, яка все життя піклувалася чоловіком і двома синами, раптом побачила, що можна жити по-іншому. Я чула, як у неї в голові шаблони сипляться.

Маму Руслана було доставлена ​​на кухню, напоєно чаєм, нагодовано млинцями, які вчора напекли чоловік і син, а з її обличчя не сходив якийсь сумно-здивований вираз обличчя. На запитання вона відповідала якось скупо, а потім поспішила на вокзал. Я запропонувала її підвезти, але мама Руслана відмовилася.

Вже у дверях мама чоловіка приречено шепотіла, що все ми робимо неправильно. Особливо я.

– Ти не любиш ні свого сина, ні мого, – промовила вона.

– З чого раптом такі висновки?

– Любила б, то не стала б їх жіночою роботою навантажувати!

О, мамо чоловіка, вам час, приємно було побачитися. Ще мені не вистачало вислуховувати нісенітниці про роль жінки та чоловіка у домі.

Я не розумію, чого вона так розхвилювалася? Мої чоловіки допомагають мені з прибиранням, можуть щось приготувати. Так само я можу сходити за продуктами, викинути сміття та викликати сантехніка. Ми живемо у двадцять першому столітті, це нормально!

Уявляю, який у мами чоловіка культурний переврот у свідомості. Але, може, після цього ще сильніше цінуватиме молодшу невістку, адже Таня все робить по дому сама, вона достойна учениця Клавдії Микитівни.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

You cannot copy content of this page