fbpx

Три місяці минуло, як немає мами. І ось намалювався мій опальний братик. Захищати Україну він не хоче й не збирається, але вимогів до спадщини в нього ого-го. Мама прийшла з роботи досить пізно. Втомлена вона увійшла на кухню і побачила гору немитого посуду. Невістка весь день була вдома. На душі кішки шкребуть. Може, треба все-таки піти йому назустріч

Три місяці минуло, як немає мами. І ось намалювався мій опальний братик. Захищати Україну він не хоче й не збирається, але вимогів до спадщини в нього ого-го. Розповім все по-порядку.

12 років тому мої батьки та брат не знайшли спільної мови. Це був складний період, коли Паша тільки-но одружився, а жити з дружиною йому було ніде. Зрозуміло, він попросився до мами та тата, поки не стане на ноги, щоб узяти кредит на житло.

Однак життя під одним дахом з невісткою для батьків стало пеклом. Порозумітися не виходило, хоча я знаю, що мама намагалася.

Якось мама прийшла з роботи досить пізно. Втомлена вона увійшла на кухню і побачила гору немитого посуду. Невістка весь день була вдома, бо вона, в принципі, не працювала на той час. Звичайно, мама не витримала і висловила своє невдоволення.

Ось після того випадку мої рідні назавжди втратили зв’язок. При цьому я з братом спілкувалася усі ці роки нормально. Ми з Павлом могли і зустрітися, і просто телефоном поговорити. Звичайно, мені хотілося, щоби він помирився з батьками. Але Паша навіть чути про це не міг.

Якоїсь миті мама сильно здала. Я бігала лікарями мало не щодня, але прогресу не було. Мені було боляче та страшно від усвідомлення, що мамулі залишилося недовго.

Я вмовила брата приїхати тільки тоді, коли вона зовсім злягла. Відчувала, що це буде їхній останній шанс зустрітися та пробачити один одному. Паша погодився.

Минуло 3 місяці з того часу, як не стало мами. Брат зустрівся з нею того разу, а на прощання навіть не прийшов. А зараз він дзвонить мені та заявляє:

– Я був у нотаріуса. Ти знала, що мама заповіт склала?

Звісно, ​​знала. Імені мого брата там не було. Мама переписала абсолютно все майно на мене одну. Я розуміла, що передача спадщини викличе невдоволення мого брата. Але хіба він не розумів, що це все й закінчиться?

Зараз у всіх проблеми і з роботою, і з грошима. паша хоче, щоб я поділила спадщину порівну, мовляв, буде так чесно.

Мені шкода брата, та невже йому не соромно? Я розумію, що не зобов’язана йому нічого віддавати. Хоча на душі кішки шкребуть… Може, треба все-таки піти йому назустріч?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page