fbpx
життєві історії
Три місяці тому чоловікові сказали, що лишилося йому зовсім мало. Невістка всім нам заявила: «Коли батька не стане, ми відразу переїжджаємо у вашу квартиру, а ви поїдете до своєї матері в село». Я не могла вимовити і слова у відповідь, так вразила мене заява Богдани. Про це ніхто не знає, про дарчу теж

Ніколи не думала, що доведеться розписуватись з уже колишнім чоловіком вдруге. Але життя повернулося зовсім не так, як планувалося.

Разом з Тарасом ми прожили 15 років, народилися син та дочка. Коли дізналася про зраду чоловіка, зважилася на розлучення. На той час у нього в однокімнатній квартирі в іншому районі міста жила мати.

Я розраховувала, що він після розлучення переїде до неї, а я з дітьми залишусь у такій самій однокімнатній.

Але свекруха категорично відмовилася приймати його, сказавши, що хоче доживати свого життя у спокої.

Я її розуміла, тому й не наполягала, а вигнати його не могла, бо ця квартира теж була його. Так і стали жити разом, тільки він сам по собі, а я з дітьми. Не скажу, що не було проблем, адже в одній кімнаті важко не спілкуватися. Але це було інше спілкування.

Зізнаюся, я розраховувала, що як не стане свекрухи він все ж таки переїде в ту квартиру, адже він єдиний син і спадкоємець.

Але й тут не склалося. Дочка у 18 років сказала, що при надії і зібралася заміж. Жити не було де, і свекруха погодилася, щоб молодята оселилися в неї. П’ять років вони жили разом, без суперечок конфліктів, тож бабуся й залишила квартиру внучці, вирішивши, що нашу успадкує син.

Син одружився теж, і живуть біля тещі. Ми з чоловіком удвох, як і раніше. Він приносить зарплату, я готую та прибираю, разом ходимо в гості до дітей та онуків. У дочки вже двоє діток та у сина дві дівчинки. Невістка дуже незадоволена, що наша донька має квартиру, а синові ми нічого не дали. Хоча регулярно допомагаємо грошима, купили машину. Але це не береться до уваги.

Три місяці тому чоловікові сказали, що лишилося йому зовсім мало. Невістка Богдана всім нам заявила: «Коли батька не стане, ми відразу переїжджаємо у вашу квартиру, а ви поїдете до своєї матері в село».

Я не могла вимовити і слова у відповідь, так вразила мене її заява. Син мовчав, певне, це питання вони обговорили раніше. Чоловік нічого не відповів, просто вийшов із дому і повернувся лише ввечері.

Тарас сказав, що винен переді мною та дітьми, тому хоче допомогти мені, і запропонував розписатися знову, щоб я була спадкоємицею його квартири. І написав дарчу на мене.

Тиждень тому ми розписалися. Про це ніхто не знає, про дарчу теж. Чоловік сказав, що потім я маю переписати свою квартиру не на сина, а на онучок, його дітей, порівну. Сказав, що син втратив своє право на якусь спадщину, коли промовчав.

Я з Тарасом згодна, але побоююсь єдиного, що у спокої невістка мене не залишить,  як полине на небо Тарас, а на захист із боку сина надії немає… Ось таке життя.

Автор: Надя

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.