Ми з Борисом були парою три роки. Я довго опиралася стосункам, я не настільки наївна, щоб не розуміти, що якщо я почну зустрічатися з одруженим чоловіком за чотири роки до свого сорокового ювілею, це може закінчитися для мене досить сумно.
Тепер я самотня, без дітей, без сім’ї, просто ще один суворий життєвий урок. Тільки ті три роки мого життя мені ніколи ніхто не поверне.
Борис залицявся до мене, приблизно рік. Він був моїм колегою по роботі. Ми неймовірно добре ладнали, разом їздили у відрядження, але завжди по щирості. Ми знали про радощі й турботи один одного більше, ніж найближчі.
Борис був дуже нещасливий у стосунках, вони вже не жили з жінкою навіть як брат і сестра, вони просто існували пліч-о-пліч. Але на відміну від Бориса, його дружина відмовилася розлучатися.
Кажуть, вона кілька разів категорично сказала йому: “Цього не буде! Ніхто в моїй родині ніколи не розлучався, і я точно не буду першою”.
Інша справа, що у Бориса був десятирічний син, який також був дуже сильним “знаряддям влади” в руках його дружини. Борис мабуть догадувався, що його дружина не дозволить йому після розлучення зустрічатися з сином.
На жаль, я зробила помилку, закохавшись у колегу. Просто самотність, симпатія і бажання мати когось поруч хоч зрідка і хоч на час обійняти та приголубити, зробили свою справу.
Я закохалась в нього по вуха, і я думала, що це взаємно. Так це було чи ні, мабуть, я так і не дізнаюся.
Перший і другий рік були гарні, ми були разом якомога більше, робота нам дуже полегшувала все це. Ми навіть разом провели коротку відпустку, коли дружина і син Бориса були у його тещі в селі. Ми планували спільне майбутнє, навіть говорили про дитину.
Але його дружина Христина почала щось підозрювати, хоча Борис був обережним у стосунках зі мною. Ми не здогадувалися, коли саме вона дізналася про наші стосунки. Борис попередив мене, що вона може мене відшукати. А що чекати від такої жінки – я не знала.
Але все було інакше. Минуло два-три місяці, а нічого не сталося, тільки Борис почав поводитися трохи дивно. Він був більш замкнутий, іноді дивно дивився на мене і був надзвичайно інфантильним. Раніше ми говорили годинами.
Нарешті я не витримала і сказала йому, що мене бентежить його поведінка, і що я хочу знати, що він думає і чи щось змінилося між нами. Я навіть уявити не могла, що втрачу Бориса, і знову залишусь сама. Мабуть, не варто було нічого питати.
Я ніколи не забуду “крижаний душ”, який я тоді “впіймала”. Борис мені повідомив що все знає, що він не розуміє, звідки це в мене береться, і що я повинна негайно все припинити.
Я не зрозуміла, про що він, але, на жаль, у мене не вистачило часу на те, щоб вияснити ситуацію – на мене обрушились одні дивні запитання.
Борис показав мені електронні листи, які я, ніби то, написала його дружині. Я не знаю, як Христина це зробила, але виглядало так, ніби це справді писала я!
Все, що там було написано, не вкладалося в моїй голові. Чесно вам скажу, що там були такі словечка, що я за своє життя їх жодного разу не використовувала в своєму лексиконі.
У них я нібито описувала, як ми з Борисом експериментуємо, що він любить, як говорить про дружину та сина. До одного електронного листа також було прикріплено пропозицію про розлучення та ділення майна.
Христина справді наполегливо працювала над усім, і, на жаль, Борис їй повірив! Розставання відбулося за лічені хвилини. Такої несправедливості я ще не відчувала у своєму житті.
Борис навіть звільнився з роботи, і мене дуже хвилюють його міркування. Начальник відразу відпустив його, і з того часу я відчуваю, що він стежить за мною набагато більше.
Борис не відповідає на мої телефонні дзвінки, не відповідає на повідомлення, він повністю обірвав зі мною зв’язок. Мені здається, що я спізнилася на потяг і іншого вже не буде, я навіть не хочу на нього сідати.
Хтось був у схожій ситуації?
Що робити в такому випадку?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua