Сама я народилась в багатодітній сім’ї, де я була третьою дитиною, а після мене ще народилось два братика. Майже все дитинство і юність я відчувала брак уваги до себе.
Мені постійно хотілось отримати похвалу від батьків, та їм все не було діла до мене. Тато весь час працював, а мама постійно виглядала втомленою.
Згодом я виросла і так склалось в моєму житті, що мені дуже пощастило.
Через обставини, які склались, я стала бізнес леді. В свій час я шукала житло в місті, адже після навчання я влаштувалась на роботу продавцем в супермаркеті, додому добиратись було нереально і я шукала житло де по-дешевше.
Так і познайомилась з Іриною Василівною, яка не тільки взяла мене до себе жити, а ще й згодом переписала на мене свій магазин.
У Ірини Василівни не було рідних, познайомившись зі мною вона не відразу почала мені довіряти, та згодом я відчувала від неї тепло, наче вона моя мама.
Мені весь час хотілось про неї піклуватись і робити їй приємне. Та вже три роки, як вона відійшла в інший світ, залишивши мені у спадок мебельний магазин, який їй належав, а ще квартиру у якій я зараз проживаю.
Та в моєму житті не все так легко і гладко проходить, як би хотілось. В певний час я познайомилась з молодим чоловіком, який молодший від мене на п’ять років.
Спочатку все було мило, романтично, а вже згодом я почала зауважувати, що мій обранець поводиться доволі дивно. То йому грошей підкинь, то жодна професія його не достойна, і з кожним разом забаганки все росли і він постійно вимагав у мене кошти на це все.
В один день я не витримала, і прогнала його геть, а вже через місяць дізналась, що чекаю від нього малюка.
Звісно, що це все міняє, і я щаслива телефоную йому сказати цю чудову новину, та у відповідь почула, що йому ця дитина не потрібна.
– Я вже давно знайшов іншу і ти мені не цікава більше.
Через дев’ять місяців я стала мамою, чудової донечки Карінки.
Я щаслива, і ніщо і ніхто не стане на заваді нашому щастю. Не одноразово я, гуляючи з візком, зустрічала батька своєї дитини. Та він навіть не захотів побачити дитя. Лише відвертав погляд ідучи поряд з новою пасією, наче ми незнайомі і йому немає діла до нас.
Та донечка підросла, цього року їй вже п’ять і вона вперше запитала мене, а де мій тато, а я в повному ступорі, не знаю, що й сказати.
Як пояснити тим милим маленьким оченятам, що її батько негідник і він зовсім не цікавиться нашим життям? Та чи буде це правильно?
Я відповіла дочці, що я розповім їй про це трішки пізніше. Та що я маю розказати? Я не знаю… Я в повній розгубленості…
Чи варто вигадати якусь “гарну” історію?
Що ви мені порадите?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“
