Тридцять років тому мого батька просто обікрала рідна сестра. Після того, як не стало дідуся, бабуся вирішила продати будинок у рідному місті та купила будинок у центральній Україні, де мешкала з родиною її старша дочка.
Бабуся жила сама, а дочка та онуки відвідували її та збирали врожай із величезного саду. Та сталася біда, вогонь зробив будинок не придатним для проживання. Бабуся через переживання заслабла і потребувала догляду, хоча була ще молодою. Тітка не захотіла брати її до себе в квартиру, і відвезла до молодшої сестри, назад до рідного міста на Житомирщині.
Так бабуся почала жити із сім’єю молодшої дочки, але їй ставало все гірше. Тоді вона написала лист моєму батькові, з проханням забрати її: «Синку, тут про мене зовсім не дбають, і якщо ще хочеш бачити мене живою, приїдь і забери до себе». Батько відразу поїхав по неї.
Бабусю привезли у дуже сумному стані, за нею дійсно не доглядали. Мої батьки відразу звернулися до найкращих фахівців, лікували бабусю і турбувалися про неї. Бабуся була впевнена, що з такою турботливою невісткою, як моя мама, вона неодмінно видужає і встане на ноги. Наголошувала на тому, що рідні дочки ніколи так за нею не дивилися.
Але зусилля моїх батьків не дали результатів, лікарі розводили руками і казали, що час згаяно, допомогти не можуть. Бабуся перестала елементарно рухатися, мамі довелося взяти тривалу відпустку, щоб цілими днями доглядати її.
Якось зателефонувала старша тітка, і спитала, як там її мати. Батько сказав, що вона дуже слабка, навіть не може самостійно їсти, на що тітка відповіла: “Ну, терпіть, напевно, вже недовго залишилося”.
До речі, коли бабусю тільки перевезли до нас, деякі її речі були зав’язані в щільні пакунки, і вона наказала не розпаковувати ці вузлики, а заховати їх у шафу подалі. Ніхто не наважився її не послухатися. Коли ж бабуся втратила здатність говорити і рухатися, вона намагалася поглядом щось вказати моїй мамі, а та не могла її зрозуміти. Було помітно, що бабусю щось турбує, але що саме — мої батьки не розуміли.
Бабуся полинула не небеса, прощатися приїхали обидві тітки. Старша показово голосила, але відразу ж почала наказувати моїй мамі, щоб та витягла і показала їй усі речі бабусі. Мама відповіла, що зараз не та хвилина, не до речей, квартирою неможливо пересуватися через велику кількість людей, треба перечекати. Але тітка не відв’язувалася, і мамі довелося поступитися та витягти тітці речі. Та відразу ж почала жадібно розмотувати бабусині пакунки, і виявилося, що в одному з них, серед одягу, була захована чимала сума грошей, розкладена по пачках. І тільки тоді мама нарешті здогадалася, що бабуся намагалася вказати їй поглядом на шафу, де були гроші!
Тітка схопила ці пачки купюр у оберемок, пообіцявши, що потім розділить усе порівну. Мама чогось ще показала їй бабусин гаманець. Тітка вихопила його, вигрібла всі гроші, і порожнім повернула мамі зі словами: «На згадку». На цьому вона не заспокоїлася, і почала вимагати від мого батька, щоб він віддав їй довідку бабусі, а також її золоті каблучки. Батько був у пригніченому стані і, не замислюючись, віддав їй усе, що та просила. Виявилося, що бабуся мала гроші ще й на касі, і тітка, отримавши довідку, одразу зняла їх.
Після прощання з бабусею тітка та її чоловік одразу ж роїхали, ділити нічого не стали. Молодшу тітку гроші не цікавили зовсім, оскільки її чоловік на той час був багатим кооператором.
Але досі для мене незрозуміло, як сестра могла так нахабно обікрасти рідного брата, у якого на той момент були малолітні діти, я навіть до дитячого садка ще ходила? Тобто, догляд за своєю матір’ю вона поклала на брата та його дружину, мою маму, а спадщину вирішила загарбати собі?
А які прості і наївні мої батьки, що протягом кількох місяців у їхній квартирі, у них під носом була велика сума грошей, а вони не наважилися заглянути в бабусині речі, навіть коли та була вже зовсім слабенька, гаманець її жодного разу не відкрили, і в результаті все вигребли у них на очах. Адже батько завжди знав, що в його матері можуть бути пристойні гроші!
Тітка після цього зникла на кілька років, ховалася, не дзвонила і не з’являлася, тобто гроші виявилися їй дорожчими за рідного брата.
Потім, через роки, з’явилася, наче нічого і не сталося. За життя вона зовсім не дбала про матір, а думала лише про те, як скоріше отримати її гроші. Батько ж заявив, що він був для своєї мами щиро люблячим і дбайливим сином, який постарався зробити все можливе, щоб продовжити її дні, і усвідомленість цього факту йому дорожча за всі гроші.
Про цю історію я дізналася вже, коли стала дорослою, і була приголомшена, мені було прикро за батьків.
Мені б на думку не спало так вчинити з рідним братом, як це зробила тітка Тамара. Звичайно, добре, що мій батько настільки не меркантильний, але йому потрібно було і про дітей своїх подумати, побалувати їх, зрештою, подбати про їхнє майбутнє. Чи я не права?
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
