Це була п’ятниця. Як сьогодні пам’ятаю, падав сильний осінній дощ. Батько повернувся без гумору, та що казати, він вже більше року був черствий і до мами і до мене. – Я йду! Не тримай, не відговорюй, не проси. Нічого не зміниться. – Я тільки дивився, як він пакує чемодани. Та мама не розгубилася. Я й не думав, що вона на таке здатна.
Я з тих рідкісних людей, які вважали завжди, що бути одному – кращий варіант життя. Мені 43 роки і у мене ніколи не було серйозних, глибоких відносин з дівчиною, ніколи не було таких задушевних розмов, як у деяких друзів з їхніми дружинами.
Ще з малих років я вважав, що не можна нікому і ніколи повністю довіряти і відкривати свою душу. Адже сутність людини така, що вона може з легкістю тебе зрадити в разі чого. Що вже тут таїти, все своє життя я сильно боявся зради. А тому вирішив, що якщо я не буду заводити стосунки, мене ніколи не зрадять, не зроблять слабким і тому подібне.
Але ось в свої 43 роки я маю все для прекрасного і комфортного життя. У мене бізнес, майно, є все, але немає головного – немає коханої людини, з якою я б міг просто відверто поговорити. А мені ж так цього хочеться.
Навколо мене всі люди з сім’ями і дітьми. А я один, я знаю, що по моїй власній провині, але чомусь з віком ця самотність – вона як поганий сон…
Ще одна причина, чому я не хотів ніколи відносин – зради. Мої батьки розлучилися через зраду батька. А мама, щоб віддати йому тим же, зробила те саме з його найкращим другом. Та й я знаю, що в більшості сімей присутні зради і я ніколи не розумів, навіщо люди зраджують один одного. Навіщо роблять боляче тому, кого колись полюбили. Я завжди боявся, що виберу жінку, яка мене теж “покине” одного разу.
Так, це все страхи, які йдуть з дитинства. Але як їх побороти – не знаю. Боюся, що одного разу самотність мене просто подолає.
Підкажіть, що робити в такій ситуації?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
