fbpx
життєві історії
Це було наше перше побачення зі Станіславом. Зустрілися ми біля центрального входу скверу, пішли гуляти. Спілкувалися наче нормально, але через речення у Станіслава проскакували фразочки, які мене злегка дивували: – А от якби я мав машину, ми б кататися поїхали. Он у друга тачка є, чудова просто, адже дівчатам всім що треба? Якби у мене була машина, у мене таких побачень було б 10 на тиждень

Зі Станіславом ми познайомилися у моєї подруги на дні народження. Коли Стас запропонував сходити на побачення, зустріч я призначила в парку, там і прогулятися можна, і кафе вистачає різноманітних.

Зустрілися ми біля центрального входу скверу, пішли гуляти. Спілкувалися наче нормально, але через речення у Станіслава проскакували фразочки, які мене злегка дивували:

– А от якби я мав машину, ми б кататися поїхали. Он у друга тачка є, чудова просто, адже дівчатам всім що треба? Щоб машина булау чоловіка нормальна.

– Чому усім? Ну от ми зустрілися з тобою, гарно гуляємо, хоча приїхали обоє на метро.

– А ось якби у мене була машина, у мене таких побачень було б 10 на тиждень.

Якось мені зрозуміло стало одразу, що я даремно витрачаю свій час. Згорнувши розмову, я поспішила додому. До метро Стас мене навіть не думав проводжати. Увечері я все ж таки написала йому, що нічого в нас не вийде.

– Скажи мені чесно, – відповів Станіслав. – Це тому, що в мене машини немає?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, ibilingua.com