Це було перед Великоднем. Я поприбирала, зробила заготовки для салатів, і сіла поруч з Ганною Дмитрівною, переглянути останній випуск новин. У свекрухи заголосив телефон, вона підняла слухавку, а в тих старих телефонах динамік такий, що о-го-го. Словом, поки свекруха не додумалася, і не зірвалася з дивана, про себе я почула все що можна і не можна
Живемо ми з батьками Романа. У моїх батьків жити не варіант, для них гроші це все, і у кого їх більше, той і головний і тому можна все, а у кого грошей менше, той права голосу взагалі не має.
Ганна Дмитрівна мене не злюбила з першої секунди нашого спільного життя. Не знаю чому. Я розуміла, куди я йду, що в чужий монастир зі своїм статутом не лізуть, і що дві господині на одній кухні не уживаються. Тому я залишила все що знала і вміла дома і вчилася робити все так, як звикла свекруха. Я розуміла, що вона прожила все життя за своїми правилами, і їй буде складно поступатися комусь, і я вирішила поступатися їй у всьому. Навіть борщ вона по-іншому готує.
Тут я ще раз переконалася, що ініціатива карається. Робити тут щось самовільно не можна, тому що “не те”, “не так” і тому подібне. Наприклад, вирішила я якось прибрати в літній кухні перед днем народження чоловіка, ну хоча б на один день. Вимила всі сковорідки, витерла їх і поставила в шафу (зазвичай вони брудні стоять на плиті і на столі). Прибрала старі відра, якими ніхто не користується, в сарай і т.п.
Прийшла Ганна Дмитрівна з роботи, побачила це все і з незадоволеною фізіономією і важкими зітханнями почала все робити так, як було, і зіпсувала настрій Роману. Я мовчу. Мене б за такий безлад батько б відразу вилаяв, а тут… Куди не глянь ніде порядку немає! В такому дусі ми і живемо, все не те, все не так.
Ганна Дмитрівна намагалася нас з чоловіком посварити, бігала по бабках-дідах, а я не знала, що зі мною діється, мені було дуже погано, ліки не допомагали. Як тільки вечір, так мене трясе від холоду, хоча літо було, не могла нічим зігрітися, підвищувалася температура. Вже приходили в голову дивні думки. Поки не зустріла я знайому бабцю! Після чого Ганна Дмитрівна зі мною місяць не розмовляла, хоча я і виду не подавала, що знаю все. Почала свекруха налаштовувати всіх родичів проти мене, до мене чутки доходили, яка я погана.
Це було перед Великоднем. Я поприбирала, зробила заготовки для салатів, і сіла поруч з Ганною Дмитрівною переглянути останній випуск новин. У свекрухи заголосив телефон, вона підняла слухавку, а в тих старих телефонах динамік такий, що о-го-го. Словом, поки свекруха не додумалася, і не зірвалася з дивана, про себе я почула все що можна і не можна.
Я ж мовчу. У Романа є брат старший, і він теж одружений. Та інша невістка теж колись була погана, але зараз кращої просто не знайти. Доходить до смішного, коли ті у нас в гостях, свекруху не впізнати, прямо пурхає, тільки вони за поріг, все, як хмара.
Колись вони принесли кімнатні тапочки моїй дитині, а ми як раз гуляли на вулиці, а це був березень, сиро, бруд, холодно, так свекруха недовго думаючи взула дитину в ці тапочки і давай водити по вулиці. Я кажу: “Що ви робите”. Вона мені: “Нічого страшного, випреш”.
Я кажу, що холодно і сиро, причому випереш. І вона з незадоволеним виглядом зняла тапки з дитини і то не відразу. Так хотілося догодити другій невістці за рахунок здоров’я моєї дитини. Зараз у нас норма, що свекруха зі мною не розмовляє, або розмовляє через зуби.
Я молода мама, так в її очах гірше мене і шукати не варто. Все не так, абсолютно все! Іспити мені влаштовувала, наприклад, питала, як я буду нести дитину, буду вкутувати або просто прикривати і якщо я відповідала неправильно, то вона сама несла дитину. Ну, зрозуміло, що я жодного разу правильно не відповіла, але я її від цього відучила.
І Романа вже недолюблює, напевно, через мене. Якось розмовляли (у нас з нею рідко таке буває), так вона говорила, що старший син у неї на неї схожий – добрий, чуйний, працьовитий, розумничка. Я питаю, а молодший? Вона відповіла: “А молодший лінивий”. Хоча мій чоловік – копія мама, і зовні і характером, а старший брат – повна копія батька.
Дістала свекруха вже мене, я скоро не витримаю! У нас, останнім часом тільки так. І всі родичі з їх боку вже зі мною погано розмовляють. Роман це все бачить, але, на жаль, зробити нічого не може. Я його розумію, йому теж важко, адже це його мама. Власне, тому і я до сих пір мовчу. Я вже без заспокійливих не можу, якщо не прийму, то я зла ходжу.
Підкажіть, що мені робити. З’їхати від них, поки неможливо, це нам не по кишені, поки я в декреті. А ця Ганна Дмитрівна мене з розуму зведе!
Фото ілюстративне – s5.tvp
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
