Це ігнорування мене вже дістало. Скільки я її знаю, а це вже два роки, свекруха завжди робить вигляд, що мене не чує, принаймні, з першого разу. Каже, що вже, мовляв, вік, проблеми зі слухом, але проте ж вона прекрасно чує зі свого вікна на першому поверсі, про що пліткують інші бабусі на лавці! А мене не чує, хоч плач!
Не знаю, за які такі мої заслуги свекруха мене ігнорує? Ми з нею хоч і не подружки, але і не в контрах ж!
Скільки я її знаю, а це вже два роки, вона завжди робить вигляд, що мене не чує, принаймні, з першого разу. Каже, що вже, мовляв, вік, проблеми зі слухом, але проте ж вона прекрасно чує зі свого вікна на першому поверсі, про що пліткують інші бабусі на лавці! А мене не чує, хоч плач!
Заміжня я вдруге, в першому шлюбі у мене не було свекрухи, тому я не мала досвіду спілкування з «другою мамою». Від першого шлюбу у мене дочка, але я з першим чоловіком прожила всього шість років і ми розлучилися. А потім зустріла чоловіка своєї мрії – нинішнього чоловіка.
Йому на той момент було 35 років, одружений не був, дітей немає, але довгий час жив у цивільному шлюбі.
Свекруха свою колишню невістку згадує з теплотою, тільки ось народити та не могла за станом здоров’я, а що це за шлюб – без дітей?
З самого початку я їй не сподобалася: мовляв, з характером і дитям. Ну да, я дама енергійна, ну а дитя тут причому? В принципі, я це їй і озвучила прямим текстом – мовляв, не здавати ж мені дитину в дитбудинок, щоб за вашого сина вийти заміж. Якось на цих словах вона і замкнулася в спілкуванні зі мною, стала ігнорувати. На весіллі майже не посміхалася, та й після весілля без ентузіазму мене сприймала. Ну та Бог з нею: у чоловіка своя квартира, він сам з нею спілкувався і до неї їздить.
Але ось я чекаю дитинку. Новину про те, що вона стане бабусею, вона сприйняла без захвату. А до цього все скаржилася: старший син моряк-холостяк, все йому моря, ніяк не одружиться, і молодший все її онуків не порадує. Ну ось – ніби й радіти пора, а вона байдужа. Ми вирішили з початку літнього сезону зайнятися повним ремонтом в своїй квартирі, а дочку старшу я відправила до своїх батьків в сусіднє місто на всі канікули. Щоб мені не дихати фарбою і хімією, вирішено було пожити у свекрухи. Неохоче, але вона погодилася.
І ось почалося! Що б я їй не сказала, вона мовчить. Кажу голосніше – ігнор, намагається стояти спиною або втупився в телевізор. Прошу чоловіка сказати їй те ж саме – чує з першого разу.
Виняток – це сімейна вечеря, коли всі один на одного дивляться, але я вже намагаюся мовчати, щоб не психонути, я ж розумію – вона це робить навмисне, а чому – не знаю. А запитую я зазвичай прості речі: що де лежить, чи можна взяти якусь її річ, я ж в її будинку погано орієнтуюся.
А ще у свекрухи є звичка говорити про мене в третій особі, коли я поруч. Ось, наприклад, вона на сімейній вечері каже моєму чоловікові:
«Твоя дружина випрала, і повісила речі над ванною. Але у мене ж є сушарка, можна і нею скористатися в своїй кімнаті!».
Кажу їй:
«Ну так я ж не знала, що у вас є сушарка, можна її взяти?».
Вона дивиться в тарілку і їсть, мовчить.
Чоловік у неї перепитує про сушилку.
Свекруха:
«Так-так, бери звичайно!».
Хіба так можна?!
Звичайно ж, я питала у чоловіка – в чому проблема? Він вірить в її «глухоту».
Я питаю: «А чому тебе вона з першого разу чує?».
Він сказав, що мабуть чоловічий бас до неї краще доходить. Але я цьому не вірю, я бачу, що це все не випадково.
Ми вже зробили ремонт і живемо будинку, на кшталт – плювати б. Але мене прям всю коробить досі! Скоро у свекрухи ювілей, а я відчуваю, що вже нетерплю її, і йти нікуди не хочеться. Я не заслужила такого відкритого ігнору!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
