Після весілля ми з чоловіком Дмитром вирішили, що спочатку поживемо в орендованій квартирі. Більше 5 років ми збирали на власне житло. Більше 5 років я уявляла, якою буде наша перша покупка квартири.
Це мала бути простора 2-кімнатна фортеця з великою кухнею, затишною вітальнею, спальнею та світлою ванною кімнатою. Моя мрія!
Мрія, якій не судилося здійснитись. Справа в тому, що в нашій родині працює тільки Дмитро. Отже, він і відкладав всі ці роки гроші на покупку. А я дізналася, що він збирається купувати 2 однокімнатні: одну для нас, а іншу для своєї матері. Я просто очманіла! Дізналася я новину прямо в новорічну ніч!
Я давно щось запідозрила, щиро кажучи. Спершу я мовчала, але Дмитро взагалі нічого не збирався мені розповідати. Мабуть, тягнув до останнього. Але я бачила, що йому постійно дзвонять якісь невідомі номери, та й до свекрухи він почав навідуватися частіше, ніж зазвичай.
А днями я побачила його історію у браузері: там ціла добірка сайтів з нерухомістю та варіанти з 1-кімнатними квартирами! Чому все це відбувається за моєю спиною? В новорічну ніч чоловік таки все мені розповів.
Діма зізнався одразу й чесно.
– Тяжко мамі дуже, зрозумій. Однієї пенсії їй не вистачає, тож я вирішив, що буде просто чудово, якщо вона зможе здавати квартиру. Зайва копієчка ніколи не завадить. А потім ця ж квартира дістанеться нашій дитині. Хіба це не чудовий план? – наївно спитав мене чоловік.
Ні, план, звичайно, просто чудовий! Щоправда, чому я дізнаюся про все в останню чергу? Ситуація настільки мене розізлила, що я вирішила поспілкуватися зі своєю свекрухою на цю тему.
Подзвонила Оксані Миколаївні і запросила до нас у гості. Мама чоловіка з радістю прийняла моє запрошення і прийшла на вечір 1 січня.
Але її радість в очах швидко зникла, коли вона побачила мене. Ось уже не знаю, мабуть, на мені відразу було написано, що я розгнівана.
– Оксано Миколаївно, вибачте мені, будь ласка. Але ви випадково не знаєте, чому мій чоловік вирішив купити вам квартиру замість того, щоб придбати для нашої родини велике 2-кімнатне житло?
Свекруха змінилася в обличчі:
– Доню, я ні про що його не просила! Це виключно Дімине рішення, чесне слово. Я розумію твоє обурення, але давай на чистоту. Ти не вклала ні копійки в квартиру, яку називатимеш своєю. Хіба це чесно? Дімочка працює як віл, щоб ти була щаслива. А ти смієш його судити? Вчинок мого сина говорить про його шляхетність. Тим більше, я абсолютно не претендую на цю квартиру. Коли у вас з’явиться дитина, вона дістанеться їй. Це ж, навпаки, чудово!
Слова свекрухи звучали досить переконливо. Але мені було дуже прикро. Адже Діма наполягав, щоб я не працювала і сиділа вдома. Я всю себе віддавала, щоби зробити нашу квартиру затишною. Планувала, як виглядатиме наше власне житло. Хотіла зробити все, щоби нам було комфортно. А тепер виходить, що я не маю до цього жодного відношення?
Найбільше мене зачіпає те, що чоловік взагалі зі мною не порадився! Просто поставив перед фактом, коли я спитала його. Тепер я навіть думаю, що, може, мені час піти на роботу? Стану самостійнішою, якщо мені пред’являють такі претензії!
Ось такий “подарунок” принесли мені перші дні нового року. І що робити? Змиритися з планом Діми і його мами, чи наполягати на своєму?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com