Це мав бути перший відпочинок за кордоном з Назаром. Ввечері він прийшов з роботи. Я накрила святковий стіл, запалила свічечку і стала “відкривати карти”. Та розмова Назара набрала інше русло. – Подаруй мені дитину! – Як? Ти хочеш щоб в п’ятдесят я її за руку в школу вела? Мені і без дітей добре живеться.
Мене звуть Оля. У мене є наречений Назар.
Назар каже, що коли у нас тільки починалися стосунки, він навіть не міг уявити, що мені вже 43 роки. Він думав, що мені лише 35 років.
Назар до цього був одружений уже двічі. Перший раз він одружився лише у 18 років. Але вони були дуже різні з Марусею і тому спокійно розлучилися за рік. Дітей вони не мали.
Потім Назар одружився вдруге. Це сталося, коли йому було 26 років. Він одружився з жінкою, якій було 28 років. У неї вже був син. Разом вони прожили довго – 8 років. Назар брав активну участь у вихованні дитини. Він дуже хотів, щоб дружина подарувала йому ще одну спільну дитину. Але дружина відмовилася це робити.
Її перший чоловік покинув її, коли хлопцеві було лише пів року. При цьому він прогнав Юлю з квартири та залишив їй багато боргів. Юля дуже довго була у дуже складній ситуації, ледве розплатилася із боргами. Адже вона так довіряла своєму чоловікові, який обіцяв, що все буде добре. Навчена гірким досвідом, обіцянкам Назара вона не вірила і не захотіла подарувати йому дитину. Боялася, що залишиться одна із двома дітьми.
У результаті вони розлучилися.
– Ти ж подаруєш мені дитину? – Запитав у мене Назар.
Я одразу ж відповіла йому, що ні!
Ставати матір’ю я не збираюся. Це не входить до моїх планів. Я не хочу вести дитину до школи у 50 років. А коли моя дитина буде підлітком, я вже буду на пенсії!
Так, я виглядаю зараз дуже добре, але є логічне пояснення. Я ніколи не народжувала дітей, ніколи не працювала на двох роботах, жила в своє задоволення, багато відпочивала та багато подорожувала.
Живу я у квартирі, яку мені подарували мої батьки. Я маю нагоду часто відвідувати салони краси. А з дитиною на руках усе буде зовсім інакше.
Я не знаю, як я зможу виносити дитину, як відчуватиму себе під час цікавого стану і після появи на світ дитинки, як на моєму зовнішньому вигляді позначаться безсонні ночі.
Я і в молодості дітей особливо не хотіла. А навіщо мені тепер це? Коли мені вже 43 роки!
Загалом я не хочу дітей і все! Крапка. Але й Назара втрачати я не хочу! Я просто не думала, що є у цьому світі людина, яка мені так підходить.
Я з радістю стала б дружиною Назара. Адже знайти нормального чоловіка в такому віці це дуже велика рідкість. Але обманювати Назара і говорити йому про те, що я не можу подарувати йому дитину, і при цьому оберігатися – це я теж вважаю неправильним. Про це я йому чесно сказала.
І ось тоді Назар придумав вихід із становища.
Він каже:
– Дай мені можливість стати батьком “на боці”!
– Як це? Не зрозуміла!
Виявляється, він хоче знайти жінку для цієї справи. Таких жінок багато: такі жінки заміж не хочуть, а дитину хочуть. Він забезпечуватиме жінку з дитиною, відвідуватиме сина чи дочку, даруватиме подарунки, возитиме на відпочинок. А житиме в цей час він зі мною.
Я цього просто уявити не можу! Одна справа, якби у Назара була дитина, яку йому раніше подарувала інша жінка. Це я ще зрозуміла б. Але тут жити зі мною і в той же час ходити до іншої жінки? Це ж ненормально!
Я просто не знаю, що мені робити: погоджуватися чи розлучитися з Назаром? Може він ще знайде ту жінку, яка подарує йому малюка?
Фото ілюстративне
