– Це просто зрада з боку матері! — ось уже кілька тижнів твердить п’ятдесятирічна Іра, як заведена. — Вона не мала так робити з нами…Як вона могла так нас підставити!
Матері Ірині, Галині Михайлівні – сімдесят вісім років, і нещодавно вона вийшла заміж. За ровесника, свого старого знайомого, з яким життя розвело в юності, а кілька років тому звело знову.
На початку липня молодята справили весілля. Була гарна сукня у нареченої, урочиста реєстрація шлюбу в РАГСі, кільця, голуби, прогулянка містом, вечір у ресторані — звичайно, дуже скромний, для вузького кола, але все ж таки…
Свято пройшло просто чудово. Засмучувало наречену тільки одне: на весіллі не було її дочки та двох онуків.
Близькі нареченої спочатку були категорично проти цього шлюбу, і досі не можуть з ним упокоритися.
Справа в тому, що у власності Галини Михайлівни на сьогоднішній день — дві московські квартири та дача. Наречений же, за словами Іри, доньки, «гол як сокіл», при цьому має трьох дітей і купу онуків. Загалом за спадкоємцями, якщо що, справа не встане.
— Ну, навіщо вона це зробила? — ніяк не може заспокоїтись Іра. – Як вона могла так нас підставити!
Іра, звичайно, має власне житло — невелику квартиру, де вона зараз і живе з розлученою дочкою і маленькою онукою. Доля її подарунками не балує. Все життя Ірина працює на двох роботах, практично одна виростила двох дітей, зараз тягне доньку у декреті з дитиною. Син Анни зі своєю дівчиною квартиру винаймає.
Донька та онуки неправі, вважаєте? Чи могли б від душі порадіти за Галину Михайлівну? І нема чого розкривати рота на чужу нерухомість! Це низько і некрасиво — думати про спадщину, коли бабуся ще жива, весела і он, весілля святкує!
Але ж її та дітей також можна зрозуміти. Цілком може вийти так, що замість квартир у спадок вони отримають чужого, по суті, старого діда з купою проблем та його бідних родичів, які від свого шматка навряд чи відмовляться.
Може, все ж таки вікова наречена теж не права? Чи так вже просто потрібно було це заміжжя у такому віці?
Ображається, що дочка, бач, на весілля не прийшла! А може, не було б цього весілля, точніше, офіційної реєстрації шлюбу, так і дочка поводилася б по-іншому. І за маму б рада була, і діда-жениха прийняла б у родину.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.