Це сталося перед якимось святом. Моя свекруха дуже “побожна” жіночка, але якщо чесно, то тільки “на людях”. Чоловік був на роботі, тому в Ірини Сергіївни були всі шанси показати мені, хто я насправді, і чому не підходжу її сину. Я промовчала, і дочекалася поки Артем повернеться. Вже більше місяця ноги її немає в нашій квартирі. Але і це її не зупинило.
З Артемом нас познайомили спільні друзі. За пів року ми відгуляли скромне весілля. Нашій сім’ї вже 7 років. Виховуємо з чоловіком дві донечки, 3 та 5 років. Спочатку ми тулилися в одному домі з сім’єю чоловіка, але кілька років тому переїхали у власну двокімнатну квартиру.
Мабуть, за час спільного проживання я чимось насолила своїй свекрусі. Вона мене терпіти не може. Начебто інші родичі ставляться до мене добре: так були труднощі з порозумінням, спільним побутом. Однак, мама чоловіка, як я зараз розумію, з самого початку була негативно налаштована до мене.
Артем, мій чоловік, розповів, що його мама любила розповідати про мене всілякі небилиці, мовляв, не пара вона тобі, вона тобі “роги наставляє”. На даний час, коли Ірина Сергіївна приїжджає до нас погостювати, вона розповідає схожі небилиці сусідам. Навіть моїй мамі не раз телефонувала, щоб розповісти, яка я погана господиня, мама і дружина.
Востаннє, коли Ірина Сергіївна приїжджала, їй на думку прийшло вчити мене, як готувати їсти і правильно розкладати в моїй шафі одяг. Артема в той час вже дома не було, він на роботу виїжджає з самого ранку, і вона стала дорікати мені, що я нічого не вмію в свої роки. Хоча я, як і вона, все своє життя прожила в селі і звикла до любої роботи. Закінчилося все тим, що вона почала називати мене мене необтесаною та неосвіченою людиною.
І це мені говорила людина, яка закінчила дев’ять класів, в ту чергу, як в мене червоний диплом, і дві вищі освіти.
Як тільки Артем прийшов з роботи я йому все розповіла. Той не стримався і прогнав свою маму з нашої квартири.
Тепер вона всім родичам розповідає, яка в неї погана невістка, оскільки налаштувала проти неї рідного сина.
Не знаю що робити. Я б хотіла викреслити цю людину зі свого життя, але розумію, що Артем, як син, все рівно буде до неї їздити, і дітей наших возити.
Я поки вже більше місяця з нею зовсім не спілкуюся і не бачуся. Мені так добре на душі.
А ви б як вчинили на моєму місці?
Чи зміниться така людина з часом?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
