Я знала, що до Галини Петрівни все вернеться бумерангом, але щоб таким…
– Це ваша донька. Треба було наперед думати. А тепер нема чого її в моїй квартирі прописувати. Знаю я такі історії. Виросте, і оббере рідну бабусю, як липку, – сказала нам Галина Петрівна, як тільки ми заїкнулися, де прописувати Яринку. Не було нам життя поруч з нею. У Миколи ще є рідна сестра. Свекруха все зробила так, щоб квартира дісталася їй.
Від початку цієї історії минуло вже багато часу, але в душі вона у мене залишиться, напевно, на все життя!
Коли ми познайомилися з Миколою, були дуже молоденькі, свекруха була проти нашого шлюбу, і ні, це не через вік, а через те, що я була родом з села!
Галина Петрівна думала, що сина її не можна, напевно, любити, просто через те, що людина він хороша, красиво залицявся і був такий романтик, що просто не можливо було в нього не закохатися!
Вона вважала, що раз я з села, то мені потрібна прописка і квартира, так вона згодом завжди і говорила, коли ми все таки одружилися.
Коли з’явилася дочка, так це взагалі було дуже важко, внучку вона не прописувала, теж говорила: “Ваша дочка виросте і оббере мене як липку!”.
Ось так ми і жили, не можна тоді було до рідного тата дитину прописати. Зійшлись на тому, що прописали дитину тимчасово.
А, що ж мій Микола? – запитаєте ви. А Микола тоді був між двох вогнів, тримав нейтральну сторону. Чому я терпіла, та тому що не було у мене підтримки нізвідки, та й дитина була маленька!
Потім настав час приватизації, Галина Петрівна, щоб не дісталося раптом щось рідній внучці, приватизувала в рівних частках на себе і на дочку свою, в той час їй було років 12, а старшому синові нічого не дісталося.
Так ось батьківська квартира, яку колись вона отримала і на дітей, перестала мати відношення і до мого чоловіка!
А тепер я розповім вам, в чому полягає бумеранг!
Ми нарешті з Миколою купили собі квартиру, стали жити окремо. Стали добре заробляти. Виросла сестра чоловіка, нормальна така дівчина, ми поки жили разом відносини були у нас з нею хороші!
Вийшла заміж і прописала свого чоловіка (до речі хлопець теж з села) на свою частку в квартирі. Тут свекруха, схоже, мене полюбила.
Почала Галина Петрівна майже кожен день приходити до нас і скаржитися, як її зараз виживають з власної квартири. Як погано їй живеться з зятем.
Та ось тільки пам’ять людська занадто коротка, забула вона той час, коли виганяла мене і мою дитину з цієї ж квартири!
Звичайно, з того часу минуло багато років, я вже давно пробачила Галину Петрівну, життя у неї тепер зовсім не легке.
Та ось тільки чим ми можемо їй допомогти, якби тоді вона нас не виганяла, може б і жили разом і було б все добре. Хоча, напевно, так не буває!!!
Ось така моя історія. Всім добра!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
