У чоловіка є на 14 років молодша сестра Маринка. Вона дуже довгоочікувана дитина, тому її в родині, м’яко кажучи, від самого народження в одне м’яке місце заціловують. Та раніше то була не моя справа і я не втручалася – їхнє діло.
Для чоловіка з кожної зарплати приодягнути Маринку у щось дороге й фірмове – то святе. Він скоріше нам чогось не купить, але якщо попросить Марина – ніколи не відмовить. Це мене, звичайно, іноді напружувало, але я мовчала, бо я не працюю, в декреті спочатку з сином, а тепер з малою, а він заробляє досить нормально, адже тримає невеличкий магазин будівельних матеріалів.
Про любов до молодшої доньки свекра й свекрухи взагалі мовчу. Все їй – найкраще, варто Марині лише пальчиком вказати! А подарунки їй на дні народження, інші свята – то взагалі збирається родинна рада, всі обговорюють, розподіляють, хто що даруватиме Марині, і то обов’язково мають бути коштовності або якісь фірмові речі, дорогі гаджети тощо.
Якщо чесно, це весь час мене оборювало – те, що їй все найкраще! Розумію, що молодша чоловікова сестра, але іноді це зашкалює. Я, наприклад, маю молодшого брата, але щоб йому хтось колись дарував такі дорогезні подарунки – такого ніколи не було. Я йому й зараз, коли йому 22 і він давно працює, а навчається заочно, найбільше, що можу подарувати, то це тисячу гривень або просто щось недороге й приємне.
Але я лише кілька разів висловила свою думку чоловікові щодо цього і потім замовкла, бо зрозуміла, що це лише призведе до наших з ним сварок, а ситуацію не змінить.
Ну а вже після останнього випадку, коли замість свекрухи в Туреччину полетіла Мариночка з подругою, я сказала: більше свекрусі ніяких подарунків від нас! Хай хоч ображається, хоч взагалі зі мною і онуками не спілкується. Мені вже начхати, допекла.
А вийшло так. Наближався свекрушин 55-й ювілей. Місяців за два до цього ми з нею якось пили чай, розмовляли, і вона обмовилася, що раз у житті хотіла б злітати кудись на Середземне море, що б все включено, і дійсно відпочити.
Ми з чоловіком порадилися і вирішили влаштувати свекрусі на ювілей сюрприз. Спочатку хотіли подарувати путівку в Туреччину (в мене подруга працює в турагенції), але потім подумали, що купимо путівку на визначені дати, а в неї щось в ті дні не вийде, і вирішили подарувати гроші, підрахувавши, скільки треба на путівку на двох. Нехай бере сама для компанії, кого схоче: чоловіка, сестру, когось з подруг ну або ту ж Марину, хоча дівчина в «активному пошуку» навряд чи погодиться летіти з мамою.
І щоб ви думали? Через два тижні після святкування ювілею ми з чоловіком дізнаємося, що в Туреччину на море за наші гроші полетіла Маринка з подружкою!
Отут мене вже зірвало і я сказала свекрусі особисто все, що думаю з цього приводу. Що якби знала, що так обернеться, ми б їй букетик польових квіточок подарували, а на ці гроші самі б полетіли відпочивати. Що віднині ніяких подарунків нікому з їхньої родини від нас не буде, а чоловікові я забороню відривати від нашого сімейного бюджету гроші на Маринчині примхи. Що їй, врешті, вже давно пора самій працювати йти, а не сидіти у нас у всіх на шиї, що вона вже давно не дитина…
Одним словом, палка вийшла розмова.
У відповідь свекруха лепетала лише те, що Маринка молода і їй треба по максимуму отримувати задоволення від життя, їй це потрібніше, а для неї, її мами, найкращий подарунок, коли її дівчинка щаслива. Ну що тут казати?..
Після тієї розмови свекруха тепер зі мною крізь зуби спілкується, Маринка взагалі відвертається при зустрічі, але мені все одно.
До чоловіка теж нарешті «дійшло» і він вже не «відстьогує» сестрі «щомісячну допомогу», лишилися лише подарунки на свята. Ну та вже трохи легше, нехай хоч так.
Автор – Олена К.
Спеціально для Ibilingua.com.
Передрук без згоди автора суворо заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
